Читати книгу - "Біблія, Невідомий Автор"

І пішли филистимляни, та й спалили вогнем її та батька її.

7 І сказав їм Самсон: Не буде мені спокою, поки не помщуся, за те, що ви зробили так.

8 І він убив їх усіх. І пішов та оселився в рощілині скелі Етам.

9 І зібралися филистимляни, і таборували в Юді, розтягнувшись аж до Лехи.

10 І сказали Юдині люди: Чого ви пішли проти нас? А ті відповіли: Ми прийшли зв'язати Самсона, щоб зробити йому, як нам він зробив.

11 І пішли три тисячі люду від Юди до скелі Етам. І запитали Самсона: Що ти наробив, чи ж ти не знав, що над нами панують филистимляни? А він їм відповів: Як вони зробили мені, так я зробив їм.

12 І вони сказали йому: Ми прийшли зв'язати тебе, щоб віддати тебе в руку филистимлян. А Самсон сказав їм: Присягніть мені, що ви не вб'єте мене.

13 А вони сказали йому: Ні, тільки зв'яжемо тебе й віддамо в їхню руку, а вбити не вб'ємо. І зв'язали його двома новими мотузками, і звели його зі скелі.

14 Він прийшов аж до Лехі, а филистимляни зняли гвалт проти нього. І зійшов на нього дух Господній, і стали ті сукані мотузки, що на руках його, як лляні, що перегоріли у вогні, і поспадали з його рук пута його.

15 І знайшов він свіжу щелепу з віслюка, і взяв її в свою руку, та й побив нею тисячу душ.

16 І сказав Самсон: Цією щелепою поклав їх на купу, щелепою з віслюка я тисячу побив люду.

17 І як скінчив він це промовляти, то кинув ту щелепу з руки своєї, і назвав те місце Рамат-Лехі.

18 І мучила його спрага, і кликав він до Господа: Ти дав у руку свого раба цей великий порятунок, а тепер я помру від спраги, і потраплю в руку необрізаних.

19 І пробив Бог джерело, що в Лехі, і вийшла з нього вода, і він напився, і повернувся його дух, і він ожив. Тому назвав він те міце Ен-Гаккоре, що в Лехі, і так його кличуть аж до цього дня.

20 І судив він Ізраїля за днів филистимлян двадцять років.

Судді 16

1 І пішов Самсон до Гази, і побачив там жінку блудницю, і ввійшов до неї.

2 А аззеянам донесли: Самсон прийшов сюди! І оточили вони, і чатували на нього всю ніч у міській брамі, промовляючи: Будемо чатувати аж до світанку, і вб'ємо його.

3 І лежав Самсон аж до півночі. А опівночі встав, схопився за двері міської брами та за обидва бічні одвірки, та й вирвав їх разом з засувом, поклав на свої плечі і виніс їх на верхів'я гори, що навпроти Хеврону.

4 Потому покохав він жінку на ім'я Деліла в долині Сорек.

5 І прийшли до неї филистимські володарі, та й сказали їй: Дізнайся в нього хитрістю, у чому його велика сила, щоб ми могли зв'язати його і впокорити? А ми кожен дамо тобі тисячу сто шеклів срібла.

6 І сказала Деліла до Самсона: Розкажи мені, у чому твоя велика сила, і чим можна зв'язати, щоб упокорити тебе?

7 І сказав їй Самсон: Якщо зв'яжуть мене сімома мокрими мотузками, що ще не висушені, то ослабну та й стану, як кожен з людей.

8 І принесли їй филистимські володарі сім мокрих мотузок, що ще не були висушені, а вона зв'язала його ними.

9 А засідка сиділа в неї в іншій кімнаті. І вона сказала до нього: Филистимляни на тебе, Самсоне! І він розірвав ті мотузки, як розривається нитка з клоччя, коли понюхає вогню. І не дізналися про його силу.

10 І сказала Деліла до Самсона: Ти збрехав мені. Скажи ж мені правду, чим можна зв'язати тебе?

11 А він їй сказав: Якщо зв'яжуть мене невживаними суканими мотузками, то ослабну й стану, як кожен з людей.

12 І взяла Деліла нові мотузки, та й зв'язала його ними, і сказала до нього: Филистимляни на тебе, Самсоне! А засідка сиділа в іншій кімнаті. І він зірвав їх зі своїх плечей, немов нитку.

13 І сказала Деліла Самсонові: Досі ти обдурював мене, і брехав мені. Розкажи ж мені, чим можна зв'язати тебе? А він їй сказав: Якщо ти вплетеш сім волосин моєї голови в основу тканини.

14 І вона затисла їх ткацьким клинком, та й сказала до нього: Филистимляни на тебе, Самсоне! А він прокинувся зі сну свого, та й вирвав ткацького клинка разом з основою тканини.

15 І сказала вона до нього: Як же ти кажеш: Кохаю тебе, коли серце твоє не зі мною? Оце тричі обдурив ти мене, і не розповів мені, у чому твоя велика сила.

16 І коли вона докучала йому своїми словами по всі дні, та вмоляла його, то стало до смерті тяжко на душі йому.

17 І відкрив він їй усе серце своє, та й сказав їй: Бритва не торкалася моєї голови, бо я Божий назорей від утроби своєї матері. Якщо я буду поголений, то відступить від мене сила моя, і я ослабну, та й стану, як кожна людина.

18 І побачила Деліла, що він відкрив їй усе своє серце, і послала до филистимських володарів, кажучи: Прийдіть і цим разом, бо він відкрив мені все своє серце. І прийшли до неї филистимські володарі зі сріблом у своїй руці.

19 А вона приспала його на колінах своїх, і покликала, щоб поголити сім кучерів його голови. І став він слабнути, і відступила від нього сила його.

20 І сказала вона: Филистимляни на тебе, Самсоне! І прокинувся він зі сну свого та й сказав: Вийду я, як раніше, і звільнюся. А він не знав, що Господь відступився від нього.

21 І взяли його филистимляни, та й викололи очі йому. І відвели його до Гази, і зв'язали його мідними ланцюгами, і він молов у в'язниці.

22 А волосся на голові його почало рости по тому, як був він поголений.

23 А филистимські володарі зібралися, щоб принести велику жертву Даґонові, своєму богові, та повеселитися. І сказали вони: Наш бог передав у нашу руку Самсона, ворога нашого.

24 І побачив його народ, і хвалили своїх богів, промовляючи: Наш бог передав нам у руку нашого ворога та пустошителя нашого краю, який убив багатьох із нас.

25 І коли їхнє серце звеселилося, то сказали вони: Покличте Самсона, і хай він посмішить нас. І покликали Самсона з в'язниці, і він жартував перед ними, а вони поставили його між стовпами.

26 І сказав Самсон юнакові, що тримав його за руку: Пусти мене, і дозволь обпертися об стовпи, що на них цей будинок стоїть міцно.

27 А той будинок був повен чоловіків та жінок, і туди зібралися всі филистимські володарі, а на даху було близько трьох тисяч чоловіків та жінок, що веселилися з жартів Самсона.

28 І звернувся Самсон до Господа, та й сказав: Володарю Господе, згадай же про мене, та зміцни мене тільки цього разу, Боже, і хай я помщуся филистимлянам за очі свої!

29 І вперся Самсон руками в обидва серединні стовпи, в одного правою, а в іншого лівою.

30 І сказав Самсон: Хай помру я разом з филистимлянами! І він з великою силою вперся в стовпи, і впав той будинок на володарів та на весь той народ, що в ньому... І були ті померлі, що він повбивав їх при своїй смерті, численніші за тих, що повбивав їх за свого життя.

31 І прийшли його брати та вся оселя батька його, і забрали його, і винесли та й поховали його між Цорою та Ештаолом у могилі Маноаха, батька його. А він судив Ізраїля двадцять років.

Судді 17

1 І був чоловік на ім'я Миха з Єфремових гір.

2 І сказав він до своєї матері: Тисяча сто шеклів срібла, що в тебе взяті, а ти прокляла за них, і також сказала це, щоб і я чув, ось те срібло зі мною, це я його взяв. І сказала мати його: Благословенний син мій у Господа!

3 І він повернув ту тисячу й сто шеклів срібла своїй матері. І сказала його мати: Я справді посвятила те срібло Господові зі своєї руки за сина свого, щоб зробити боввана різьбленого та боввана литого. А тепер повертаю його тобі.

4 І він повернув те срібло своїй матері. І взяла його мати дві сотні шеклів срібла та й дала його золотареві, а він зробив з нього боввана різьбленого та боввана литого, і було це в оселі Михи.

5 А цей чоловік Миха мав власну божницю. І зробив він ефод та терафи, і висвятив одного з синів своїх, і він був йому за священика.

6 Того часу не було царя в Ізраїлі, кожен робив, що правдиве було в його очах.

7 І був юнак з Віфлеєму Юдиного, з Юдиного роду, а він левит, і він був там приходько.

8 І пішов той чоловік з того міста, з Віфлеєму Юдиного, щоб знайти тимчасове житло, а потім іти далі своєю дорогою. І прийшов він до Єфремових гір до помешкання Михи.

9 І сказав йому Миха: Звідкіля ти йдеш? А той йому відповів: Я левит з Віфлеєму Юдиного, шукаю тимчасове житло.

10 І сказав йому Миха: Залишайся зі мною, і будь мені за батька-священика, а я дам тобі десять шеклів срібла на рік і потрібний одяг та поживу твою. І пішов той левит до нього,

11 і погодився левит сидіти з тим чоловіком. І був той юнак йому, як один із синів його.

12 І Миха висвятив того левита, і був йому той юнак за священика, і жив з ним у його оселі.

13 І сказав Миха: Тепер я знаю, що Господь зробить добро мені, бо цей левит став мені за священика.

Судді 18

1 Того часу не було царя в Ізраїлі, а Данове плем'я шукало собі наділу на володіння, бо до того дня не випало йому жеребка на наділ серед Ізраїлевих племен.

2 І Данові сини послали зі свого роду п'ятеро людей, щоб вони розвідали край. І сказали до них: Ідіть, розвідайте цей край. І вони зійшли на Єфремові гори аж до Михиного помешкання, і переночували там.

3 Коли вони були біля Михиного будинку, то пізнали голос того юнака левита, та й зайшли туди і сказали йому: Хто тебе привів сюди, і що ти тут робиш? І що ти тут маєш?

4 І сказав він до них: Так і так зробив мені Миха, він найняв мене і я став йому за священика.

5 А вони сказали йому: Запитай же Бога, щоб ми знали, чи пощаститься наша дорога, якою ми йдемо.

6 І сказав їм священик: Ідіть з миром, перед Господом ваша дорога, якою ви підете.

7 І пішли ті п'ятеро людей, і прийшли в Лаїш та й побачили той народ, що в ньому, він сидить безпечно, за звичаєм сидонян, спокійний та безпечний. І не було нікого, хто робив би їм щось лихе в краю, посів би владу над ними, і вони далеко від сидонян, і не мали вони ніяких справ з іншими народами.

8 І прийшли вони до братів своїх у Цору та в Ештаол. І сказали їм брати їхні: Що ви принесли?

9 А вони відповіли: Встаньте, і підемо на них, бо ми бачили той край, що дуже він добрий. А ви ще роздумуєте? Не мешкайте, щоб піти та посісти той край.

10 Як ви підете, то ввійдете до народу безпечного, а край той широкий, бо Бог дав його в вашу руку, це місце, що там нема недостачі жодної речі, що на землі.

11 І рушили шістсот воїнів від Данового роду з Цори та Ештаолу.

12 І пішли вони й таборували в Кір'ят-Єарімі в Юді.