Читати книгу - "Не дуже владний бос для залізної леді, Анна Шторм"

Тихін неслухняними руками ніяк не міг увімкнути ноутбук Сашка. Сам Воровських десь з хвилини на хвилину мав приїхати. Навіть Миколайович, незважаючи на відбірне матюччя в сторону Тихона, в душі все ж, співчував йому. Бо ж інакше вже б давно викинув з відділку, як шкідливого кота. Іншим би й за менші провини добре прилетіло, але Маєвський був одним з любимчиків шефа, і це поки рятувало його від справедливої кари. Хоча вона, кара, нікуди не дінеться, і якщо й залишиться Тихін, то шеф йому пригадає всі кілометри зіпосованих нервів. 

Тільки увімкнувшись, ноутбук почав блимати вхідними мейлами. Це були відео з магазинів, кав'ярень, перукарні і невеликого торгового центру в районі Тихонового будинку. З цього мав починатись пошук, бо ж Тихонова вулиця вела до перехрестя, і, якщо машинка Жанни потрапила на відео, можна буде зрозуміти, з яких закладів просити записи далі. 

Відео, відео, відео, купа людей і машин. І не моргнути й на мить, не відвернутись, відволіктись, бо це небезпечно і можна щось пропустити. За кілька хвилин очі Тихона вже сльозились, а він не проглянув і половину першого запису. На щастя, хоча б час від’їзду Жанни він пам'ятав, тож зорієнтувався і перемотав на потрібний відрізок. 

Нічого. 

Відкрив інше відео. Маленький магазинчик мобільних телефонів якраз навпроти виїзду з Тихонового двору. Жаннина червона машинка просто мала б потрапити в кадр! 

Хвилина, ще одна. 

Є!

Нарешті! 

Нарешті вона виїхала. Камера з магазинчику “провела” її зовсім недалеко, буквально кілька метрів, але вказала напрямок і відсіяла 60% записів інших камер. 

За магазинчиком був обмін валют, потім магазин одягу, піцерія з жахливою якістю зйомки… 

З їх допомогою Тихін зміг “зловити” авто Жанни на перехресті. Сам поворот в кадр не потрапив, але маленький “Фордик” підморгнув Тихону лівим поворотом, перш ніж зникнути з екрану. 

Це вже щось! Є надія!

– Тихоняка! Ти як? Оце тут історія! – мов вихор, влетів Воровських. 

– Не шуми. Поки не сів – мчи до Миколайовича, хай дасть запит на відео з цього списку адрес – простягнув листочок Сашкові. 

– Оо, а ти впевнений, що тут будуть камери? Це ж практично периферія. 

– Мають бути! Йди вже!

Коли двері за Воровських закрились, Тихін нарешті заплющив очі. Від мотнітора вони нестерпно пекли. 

“Думай! Думай!” – застогнав, обхопивши голову руками. І молився, щоб камери по вулиці, на яку звернула Жанна, були.