Читати книгу - "Воїн-1. Незвідані світи, Олег Говда"

— Швидко роздягайся!

О, схоже, цей наказ у мене вже входить у звичку. Як і в моїх дівчаток. В кожному разі, роздягатися стали обидві. І, судячи з досягнутих результатів, спокійно могли виступати із виконанням цього нормативу на професійному рівні. Надумай хто організувати подібні змагання.

До речі, а я що — на особливого запрошення чекаю? Витягаючи з болота цього карликового «бегемота», забрьохався так, що святий Петро не впізнав би, і в пекло перенаправив.

— Лягай… Та не на спину… на живіт!

А збудована пташка зовсім незле. Це я одразу помітив, разом із носиком. Листиця, хоч і не правильно мене зрозуміла, але сперечатися не стала. Підхопила весь брудний одяг і незабаром захлюпала водою на протилежному краю каменю. Типу, пішла, щоб не заважати чоловікові.

Все, Владиславе, хоч Твердилич, хоч Максимович — дурниці убік, зосередься на руках. Вони в тебе теплі, дуже теплі. Прямо палають, і цей жар стікає у кінчики пальців. А з них переходить на цей гладкий лід!.. Ти зобов'язаний, ти мусиш його розтопити!

— Ой! — пискнула Милка.

— Камінь тисне? Потерпи трохи. Тут скрізь камінь.

— Ні, руки обпікають. Як праскою... Боляче...

— Нічого, нічого… Не маленька… Зате не захворієш. Ну, не крутись, заважаєш…

— Ти краще їй по дупі кілька гарячих всип, Владе… — підійшла до мене зі спини Листиця, притулилася пружним животом і поклала долоні мені на плечі. — Так вона швидше твою турботу і ласку зрозуміє. Бачиш, як відстовбурчила.

— Гей, гей… Ви чого? — занепокоїлася Милка і спритно перевернулася навзнак, явно не бажаючи отримувати заслужену і справедливу кару. Ще й ногами мене обхопила. Ні я, ні, — що геть несподівано, — Листиця не заперечували... Амур де труа — це не той випадок, коли третій зайвий. А зігрітися як слід усім потрібно.

«Якби я був султан — мав би трьох дружин.

І потрійною красою був би весь оточений…»