Читати книгу - "Українське письменство"

Свидницький Анатоль. Люборацькі. — Літерат. бібліотека Книгоспілки, вид. 1-е. — С. І—XIII; там же і зіставлення текстів — вид. 1887 р. і авторського. Крім купюр, галицька редакція не додержала ні точної назви твору («Люборадські» зам. «Люборацькі»), ні авторового розподілу на частини. Розділи ідуть один за другим, помічені одним рядом цифр: І—XX. Розділи III і IV збиті в один; пропущено і епіграф до І частини.(обратно) 494

К. стар. — 1902. — І. — С. 42—43 (друга паґін.).

(обратно) 495

У росіян друга полов. XIX в. зовсім до цього жанру байдужа.

(обратно) 496

Передрукована в: Киевск. стар. — 1902. — X. — С. 1—4 (друга паґінація).

(обратно) 497

Пор. авторські самовисказування С. Пилипенка в статті «Іван Батрак та його байки» // Плуг. — 1929. — VI. — С. 67 дд. Зосібна міркування про можливість пісенних форм у байці показує уважне приглядання до байкописної практики Глібова.

(обратно) 498

Вид. «Час». — Київ, 1927. — С. 160.

(обратно) 499

X., 1894. Власне, це є посмертно виданий запис лекцій О. О. Потебні, читаних його приватним слухачкам харківським. Аналіз байки і приповідки в цих лекціях має ілюструвати основи потебнянської філософії слова, зосібна його думки «про стосунки художніх творів до слова». Нещодавно книжка з’явилась в укр. перекладі під редакцією проф. О. Ветухова та Ф. Ю. Зелінського, з ґрунтовною статтею О. М. Фінкеля. — ДВУ. — X., 1930. — С. 110+2 неп.

(обратно) 500

Див. поему «Мойсей», розд. V—VI.

(обратно) 501

Потебня Ал. Аф. Из лекций по теории словесности. — X., 1894. — С. 4.

(обратно) 502

В пізнішім літературнім житті аполога дидактична ціль та практична спрямованість стають фікцією. «Дидактическая цель, всеми признанная, как основное свойство басни, на деле не существует для большинства баснописцев и их читателей. Требование логического выделения морали носит чисто эстетический характер». Л. Виндт. Поэтика. — III. — С. 97.

(обратно) 503

Басня, как литературный жанр // Поэтика. Временник отдела словесных искусств. Государствен. инстит. истории искусств, III. — С. 87—101.

(обратно) 504

Потебня О. О. З лекцій по теорії словесності. — X., 1930. — С. 12—13.

(обратно) 505

Там само. — С. 13.

(обратно) 506

Кеневич В. Библиографические и исторические примечания к басням Крылова. — СПб., 1878. — С. 269.

(обратно) 507

Та й не тільки в античних. Пригадаймо промову Григорія Яхимовича, голови Руської ради 1848 р. Під час «весни народів» виявляється, що український люд найменш підготований для політичного життя, і галицький оратор з’ясовує цю думку байкою про селянина, що проспав до полудня і мусить надолужувати пополудні. Див.: Возняк М. Як відродилося українське народне життя в Галичині за Австрії. — Льв., 1924. — С. 140—141. На думку акад. М. Возняка, Гр. Яхимович ішов у цій промові за поширеною 1848 р. модою.

(обратно) 508

Натяк на байку «Осел и Соловей». Див.: Виндт Лидия. Басня, как литературный жанр // Поэтика. — III. — С. 98. Те саме говорить і Потебня. Він уважає, що байка так довго живе саме тому, що знаходить собі щораз нові застосування: завдяки своїй загальності, вона легко може ставати «схемою для спутанных явлений жизни». (Из лекций, с. 36). Байці властива здібність — бути постійним «сказуемым к переменчивым подлежащим, взятым из человеческой жизни» (там само. — С. 12).

(обратно) 509