Читати книгу - "Ти, часом, не вампір?, Аліна Гончарова"

- Вітання!  - Включивши оскал а-ля «тридцять два», звернулася я до матері та Сергія.

- Добрий віче… ранок, – не відставав від мене Миров.

- А ви що так рано прийшли?  - Знову поцікавилася я, повільно штовхаючи чоловіка в бік, щоб перестав так посміхатися.

– Мене з роботи відпустили, і я заїхав за коханою нареченою, – весело повідомив батько Сашка.

- І ми хотіли влаштувати романтичний... обід, - доповнила розповідь нареченого мама.

- Круто, - озвався чоловік.  – А ви не хотіли б разом із нами до ресторану піти?  Ми поговорили б.

- З радістю, - надихнулася мама.  - Мені тільки переодягтися треба.  Зачекайте у машині?

Ми з Мировим поспішили вийти надвір.  Не знаю як він, але я квапливо міркувала про способи подання матері новини, що її дочка вийшла заміж за сина майбутнього нареченого безпосередньо самої матері.

Так, тут не тільки мозок, а й кишечник у морський вузол зав'яжеться.

- І ти зібрався їм у ресторані розповісти?  - Поцікавилася я у Алекса.

- Угу, - відгукнувся чоловік, залучаючи до себе для поцілунку, благо ніхто цього побачити не міг.

***

Людмила одягла яскраво-червону сукню і зайшла у вітальню, щоб сн5 міг оцінити вбрання.

- Приголомшливо, - посміхнувся чоловік.

Гончарова вдячно обійняла Мирова, але потім відсторонилася, наче згадавши щось термінове.

- Як ти думаєш ... - Почала жінка.

- Що вони нам хочуть сказати?  – здогадався чоловік.

Людмила кивнула, радіючи догадливості коханого чоловіка.

- Можливо, вони нарешті зізнаються, що зустрічаються?  - Припустила Гончарова, намотуючи один з ремінців від сукні на палець.

- Думаю, що саме це на нас і чекає, - погодився з жінкою Миров.  – Я вже з нетерпінням чекаю на це шоу.

Вони, звичайно, трохи помилилися.

Але ж хто знав, що дітки ще більший сюрприз підготують?