Читати книгу - "Фантастика Всесвіту. Випуск 1"

id="anotelink12" href="#n_12" title=" Джонас X. Філософські роздуми з приводу дослідів на людях. — Досліди на людях. — П. А. Фрейд, 1969. ">[12]. І думка про те, що висловлена хворим згода виключає зловживання, виявилася неправильною. Візьмемо той випадок, коли п’ятдесят жінок були використані як піддослідний матеріал для перевірки препарату, що викликає пологи. Всі вони дали письмову згоду, але в умовах, які важко назвати ідеальними. В результаті розслідування було встановлено: багато хто погодився під тиском, при надходженні до пологового будинку чи вже в самій палаті для пологів[13]. Після того, як цей факт сплив на поверхню, породіль проінтерв’ювали — майже сорок відсотків, як виявилося, гадки не мали, що були піддослідними, хоча власноручно підписали згоду. Щоб отримати згоду породіль, казали — їм вводитимуть «нові», а не «експериментальні» ліки. Дослідники прекрасно знали, що прикметник «нові» створює уявлення, наче досліджувані ліки кращі від «старих».

Але часто для отримання згоди хитрощі непотрібні. Тактичний хід, до якого вдаються найчастіше, такий: хворому дають зрозуміти, що коли він не схоче «співробітничати», догляд за ним буде проводитися не на вищому рівні. Є ще й такий досить розповсюджений прийом — дослідник натякає, що досліджуваний засіб може принести користь, навіть коли це малоймовірно. Часто-густо лікар не повідомляє, що є інший, уже виправданий терапевтичний прийом.

Все це не нове. Вже більше двадцяти років медичні часописи пишуть про порушення фахової етики при дослідах на людях. Але картина й досі лишається незмінною. І тепер, у вісімдесяті, коли медицина заводить роман з фізикою, можливості для зловживань набувають нових, жахаючих розмірів. Основне місце для спільного застосування сил медицини й фізики — наука про мозок, і основним об’єктом для дослідів стане людський мозок, який багато хто вважає найзагадковішим і най дивовижнішим витвором у всьому Всесвіті. Етичні й моральні питання, пов’язані з дослідами на людях, мають бути вирішені до того…

… До того, як вигадка й фантазія стануть дійсністю.

РОБІН КУК, доктор медицини.

Крішан Чандар[14]
ДОБРОЧИННІ ТАБЛЕТКИ
Оповідання

З гінді переклав Степан НАЛИВАЙКО

— Чого вам? — трохи здивовано й водночас занепокоєно запитав я, дивлячись на цю надто вже дивну людину, що нечутно увійшла в мій садок, де ми з дружиною ніжились після сніданку у перших ранкових променях сонця.

Довгобразий чоловік видавався сумним, його щоки поборознені були глибокими зморшками, а напрочуд великі, моторошні очі гарячково блищали, ніби він щойно вчинив або ось-ось має вчинити злочин.

І вбрання його було не менш чудернацьке: довга сніжно-біла чога[15], на ногах білі капці-чаппалі, в руках торбина, теж біла. Та найбільше вражали двоє крилець над правою і лівою лопатками; чисті й ніжні, вони весь час неспокійно тріпотіли.

— Це у вас справжні крильця? — не втримався я.

— Ні, — утираючи з чола рясний піт, відказав він. — Нейлонові.

— То нейлон у вжитку і на небесах? — здивувалася моя дружина.

— Та ні, — прибулець спробував зобразити усмішку на блідих губах. — Я не янгол, я агент фармакологічної фірми. Ці крильця — її емблема.

Оце так! Від самісінького ранку вже не маєш спокою. Мені перехопило в горлі, та жодного способу спекатися несподіваного відвідувача я не бачив. Отож, не придумавши нічого кращого, запитав:

— То чим же ви торгуєте?

— Доброчинними таблетками.

— Не розумію.

Таблетками добра.

— Добра? — вихопилось у мене, а дружина й собі вражено втупилася в нього. Тоді, ніби невдоволено, запитала:

— Ви, певно, жартуєте?

— Ні, це не жарти, — незворушно й поважно заперечив, він. — Учені нашої фірми знайшли в Гімалаях рослину і одержали з її коріння дивовижний сік, від якого людина стає доброю.

— Правда? — вигукнула моя дружина, все ще не ймучи віри власний вухам.

— Тобто людина стає здатна на добрі вчинки, — спробував я пояснити їй.

— Помовч, не тебе питають, — зневажливо відмахнулась вона. — А на яке ж добро стає тоді здатна людина? — повернулася вона знову до прибульця.

— На всяке, — взявся пояснювати той. — Ці таблетки очищають людський розум, роблять його ясним і чистим, а в душі того, хто спожив таблетку, народжуються добрі наміри. Вроджена людська жадібність, ницість і підлість зникають без сліду. А злочинна сутність людини, її недостойні думки нещадно притуплюються. Ці ліки діють так міцно, що людина після них уже ніколи не стане ні злодієм, ні вбивцею, навіть не подумає про погане.

— Виходить, — втрутився я, — коли людство споживатиме ці таблетки, то на світі не буде ніякого зла? Ніхто ні над ким не глумитиметься, ніхто не гнобитиме іншого, щезнуть війни?..

— Теоретично — так, — мовив агент, сильніше затріпотівши крильцями, — але практично це неможливо: на жаль, ця рослина надто рідкісна, і соку з її коріння добувається дуже мало.

— А хіба не можна виробляти той сік хімічним шляхом?

— Наші вчені доклали чимало зусиль, але поки що наслідки не дуже втішні. Добувати сік вони навчилися, але доброта чомусь зникає і ніяк не дається до рук. Та й надто дорого обходяться ті штучні таблетки.

— А скільки ж коштують ваші таблетки? — прокинулося в моєї дружини бажання поторгуватися.

— Двадцять чотири рупії за дві таблетки. — Агент засунув руку в торбину і вийняв з неї маленький флакончик, в якому лежали дві таблетки, круглі, мов горошинки, і прозорі, наче кришталь. Він помахав тим флакончиком перед носом моєї дружини.

— Ну, досить, іди собі, — нетерпляче мовив я. — Твої таблетки нам ні до чого.

— Двадцять чотири рупії щось забагато, — озвалася й