Читати книгу - "Легенди нескореної зими"

Матроскін достойно відвоював у десантурі, брав участь у звільненні Слов’янська, Краматорська, був поранений. Демобілізувався, відслуживши рік.

* * *

Того ж дня у Київ повернувся Жалій. І вчасно. Він забрав Діда з лікарні та відправив на лікування у Францію, під нагляд Галі. Принаймні там Триндюк його не дістане. Травми у Сергія виявилися серйозними, тому лікування затягнулося на п’ять місяців. Коли він знову почав ходити без допомоги милиць, запропонував Галі одружитись. Весілля не було — тільки весільна подорож у Південну Африку.

* * *

Логопед і Мопед зникли, так і не доїхавши до Криму. Їхні тіла, виловили рибалки у Дніпрі під Херсоном через два тижні. В обох були прострелені голови.

Стреси. Епілог

В улюбленому клубі Єгора «Большой Дон» було повно народу. На Майдані ховали загиблих… «Пливе кача»… Сльози і біль. А тут влаштували вечірку в патріотичному стилі. На танцполі стриптизерки з прапорами і «коктейлями Молотова» спочатку «боролись» із «беркутнею», що була одягнена у чорні танцювальні лосини, а потім почали роздягатися і спокушати їх своїми танцями. Мораль — любов перемагає. Ті не витримали, покидали щити і теж стали роздягатися до трусів, а потім, під заохочувальні заклики «пацієнтів», зняли спіднє, до ковпачків, натягнутих на пісюни. Тьолки ж роздягнулися взагалі і стали демонструвати свої принади чомусь вже не «беркутам», а публіці. Чоловіча частина цього маразматичного стриптизу, що грала роль «беркутні», непомітно покинула сцену. В принципі, як вчора вранці. Не вистачало автобусів і снайперів.

На столиках пацієнтів, чи то пак, клієнтів клубу, стояли «коктейлі Молотова» з увіткнутими в них прапорцями України, «Правого сектору», ОУН. На стінах було розклеєно фотографії з подій на Майдані.

Єгор дивився на це з висоти своєї vip-ложі і криво посміхався. У нього не було настрою — був стрес. А як може не бути стресу, якщо він вже 2 дні у Києві, батько постійно займається справами — зустрічається з людьми, про щось домовляється, а він — поза грою. Навіть Азаров не хоче говорити з ним. Кажуть, що вже й Яник змився з України. І в цю мить Єгора осінило: він програв цю партію. Він справді зробив ставку «не на тих». Через це може повалитися вся схема роботи його підприємства. Мрія про монополію українського ринку відкладалася на невизначений термін.

«Кокосу», — подумав він і потягнувся рукою до «марафетниці», але чомусь зупинився і озирнувся. В кутку сиділи охоронці та не звертали на нього уваги… Але що, коли раптом… все справді зміниться і країна почне жити по-новому, за законами?.. Він відкинувся назад, прихопивши зі стола чарку з наливкою. Надпив. Але вона була якоюсь гіркуватою. Відставив і скоса зиркнув на охоронців. Він став підозрювати, що батько наказав їм додавати у його питво транквілізатори. Тому вчора спробував не пити своєї улюбленої води. І його не вирубало, гуляв цілу ніч… А нині ось такий підозрілий смак солодкого лікеру… Хоч бери не пий.

Адміністратор привів неповнолітніх шлюх. Але Єгор, оцінивши їх з ніг до голови, сказав, що в них надто великі груди.

— Таких полно на Окружной, — махнув рукою.

Адміністратор винувато розвів руками і пояснив:

— Все «серьезные» девочки сегодня работают на выездах. Вы ведь не предупредили, что будете у нас. Может, что-то другое подобрать?

— Слушай, а эти… с Майдана сюда не припрутся? Они своих хоронят, а мы тут развлекаемся? Хрен его знает, что там у них в башках…

— Не-не-не… — запевнив адміністратор, — мы уже обо всем договорились, в случае чего, к нам подъедет Самооборона… — посміхнувся. — Она наша… Мы ее сами создали. Надо же контролировать эту быдломассу.

— Все правильно… — погодився Єгор.

— У них флаги, эмблемы, камуфляж, все, как положено. Есть, конечно там и люди с Майдана… Но они ничего не решают… Мы-то Майдану помогаем… И помогали… Короче, вам беспокоиться не о чем.

— Да я и не особо беспокоился… — його погляд зачепився за шлюшку, що стояла, очікуючи рішення клієнта.

Єгор оцінив її ще раз, але враз відігнав цю думку і запитав:

— Пацанчики есть?.. Студентики? Поджарые?

Адміністратор з розумінням покивав.

— У меня такой стресс… — пояснив свій вибір і вдихнув на повні груди повітря. — Мне эмоции нужны, понимаете? Вот… Чтобы… — він не знаходив слів, але хотів, щоб адміністратор раптом не подумав, що він того… ну… любить порозважатися з хлопчиками… Це ж не Відень… — Вот просто хочется для души!

— Я все прекрасно понимаю, — адміністратору насправді було байдуже, він і не таке бачив. — Сейчас подберем.

Взяв під лікоть дівчат, щоб вивести з vip-ложі, але Єгор враз передумав і сказав:

— А этих тоже… оставь пока…

Тільки той зібрався піти, Єгор притримав його за рукав і сказав:

— И принеси мне пару бутылок ликера, так, чтобы никто к ним не прикасался… И еще… Позвони мне на днях, надо поговорить, есть дельце… — озирнувся на охоронців, котрі стали почувати себе надто вільно і часом ставитися до нього по-панібратськи. Особливо після того випадку, в ангарі….

— Понял…

— Надо одну проблемку решить…

— Не вопрос, решим…

* * *

Блідий-старший вранці сидів у своєму кабінеті розгублений і злий. Єгор знову зник. Йому вдалося обманути охорону. Тепер він може гуляти кілька днів, неконтрольовано. Востаннє він так зривався десь наприкінці лютого, після революції. Схоже, йому потрібно шукати нового лікаря. Методи професора Ґалля перестали діяти. Мабуть, через те, що Єгор надто тоді переймався цією революцією, переживав… Ще й учора сказали, що його підозрюють у фінансуванні антимайдану… А як дитині не переживати через таке звинувачення, ще й перед виборами? Як час збігає… здавалося, щойно з тими тітушками розібрався — Мопедом і Логопедом, аж тут… Він подивився на перекидний календар