Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

Дівчина, одягнена як шевець, вперто стояла в норі, стиснувши руки в кулаки. Вона дивилася на юнака на коні, її темно-карі очі мало не плювалися вогнем.

!

Він не мій пан!

Немов камінь, що впав у калюжу, плоску, як дзеркало, легка хвиля занепокоєння прокотилася по площі.

Хіба це не Сью, міська лучниця!

Я знаю її, вона дочка Мідного Дракона Ретто.

?

Чому вона тут?

Вона близька подруга леді Фреї, і вона, здається, гостя в замку Колдсороч.

,

Обличчя юнака було холодне, як лід, і він проклинав у своєму серці жителів Бансі за те, що вони змусили його втратити обличчя. Але саме через це він зненавидів рибу, яка вислизнула з мережі.

!

Сью, ти зрадила мене і Фрею, і ти все ще наважуєшся з’явитися тут! Він наче сміявся від злості, Дуже добре.

Сью проігнорувала його погрозу. Вона була самотньою і безпорадною, але знала, що чим більше говоритиме, тим краще. Юнак не зміг її обдурити.

.

— голосно сказала вона.— Мого пана впізнав Халран Гея, а ти не маєш цього в руках.

?

Смішно, але в серці юнака промайнув слід гніву. Він не очікував, що дочка корчмаря буде такою спокійною, Невже ви думаєте, що я буду витрачати свій подих на вас, невдячні люди? Охоронці, схопіть її.

Лицар у чорних обладунках одразу ж розділив натовп і підійшов до дівчини.

Сью в паніці подивилася на них, але швидко заспокоїлася. Вона знала, що не може відступити, і не могла показати свій страх перед народом.

Вона мусила твердо стояти на своєму, і тільки тоді вона змогла б похитнути сум’яття в серцях людей.

ó!

Сью раптом обернулася і кинулася на верхівку фонтану. Вона піднялася сходами і гукнула всім: Всі з Тонігеля, ви справді думаєте, що мій пан така людина? Ця людина високо вгорі, і навіть убила леді Ютту. Він мені зовсім не пан!

ó

Народ Тонігеля, мої сестри і брати, якщо ви все ще довіряєте своєму панові, будь ласка, встаньте і боріться за цю землю! Відьми вже в дорозі, і скоро вони викриють всю брехню цього самозванця!

.

Натовп здригнувся.

.

Вони знали, що відьми були найвірнішими підлеглими графа.

На другому поверсі корчми Хейнф, що лежав на підлозі, почув метушню на площі. У темряві подробиці його розмови з Роулінтом тієї ночі потроху вливалися в його серце.

1467

Розділ 1467

ó

В Еруїні був не один граф Тонігель. Кожен міг взяти на себе цей ідеальний прапор.

.

У той момент він був просвітлений. Він схопив фехтувальника за руку, підвівся і кинувся до вікна. Він високо підняв руки, повернувся обличчям до всіх на площі і закричав з усієї сили: Я їй вірю.

Я їй вірю. Все, що вона сказала, правда!

Його крик неодноразово луною лунав на площі, змушуючи всіх стривожитися.

Лицар у чорних обладунках, який стояв на варті навколо площі, теж обернувся. Вони побачили Хайнфу, витягли його меч і з похмурим виразом обличчя увійшли до корчми.

Ви з глузду з’їхали,? Фехтувальник з приголомшеним виразом обличчя відтягнула Хайнфу назад. Кілька стрілок відразу впали на підвіконня. У корчмі пролунали крики, і всі запанікували.

?

Але в цей момент Хайнфу був напрочуд спокійний. Він відчув, як у його серці вирувало священне почуття місії. Замість цього він схопив фехтувальника за зап’ястя і сказав: Ви вірите мені, леді Клавдія?

.

Хоча я теж відчуваю, що граф сьогодні трохи дивний.

?

Повірте, перебив її Хайнфу, це не має нічого спільного з тим, хто такий граф, і це не боротьба за одну людину. Це майбутнє Еруїна. Ви з Еруїна, леді Клавдія?

.

Я з гір. Фехтувальник чомусь подивилася на урочисту Хайнфу, і її серце наповнилося дивним почуттям. — підсвідомо відповіла вона.— Але я теж з Еруїна.

Тоді йдіть за мною, ми будемо битися пліч-о-пліч. Хайнфу підвів очі. На сходах, що вели на другий поверх корчми, там агресивно з’явилося кілька кремезних лицарів у чорних обладунках.

.

Він витягнув меч на поясі.

!

Для Еруїна!

На площі натовп був у повній паніці. Вони були розгублені і не розуміли, що відбувається. Але в їхніх серцях було погане передчуття. Люди штовхали один одного і почали тікати на всі боки площі, намагаючись покинути це місце.

,

Однак штовханина тільки посилила хаос в натовпі і навіть завадила просуванню Чорного Лицаря. Су глянула в той бік і відчула, що досягла своєї мети. Вона здивовано подивилася на вікно корчми, цікавлячись, хто їй допоміг.

Перед обличчям цього раптового хаосу на обличчі юнака нарешті промайнув слід гніву і паніки.

, ó .

Розборн схопив його за руку і тихим голосом сказав: Ми не можемо більше чекати. Якщо ми влаштуємо різанину і покладемо провину на принцесу, у Тонігеля ніколи не буде спокою.

Юнак важко кивнув. Він підняв руку і вигукнув Вітрова лопатка. Різкий циклон впав у натовп, і здавалося, що ось-ось станеться трагедія. Однак у цей момент сталося щось дивне. Юнак наче був милосердний. Коли вітрова лопать впала в натовп, вона не завдала жодної шкоди. Натомість це лише відштовхувало людей убік.

!

Трясця його матері! Чому ти досі такий м’якосердий у цей час!? Розборн був шокований і розлючений.

Я цього не зробив! Юнак теж запанікував і не втримався від гнівної відповіді.

Натовп розступився ліворуч і праворуч, випадково показавши Су посередині.

Побачивши це, юнак тут же закричав: Спіймай їїНа обличчі Су з’явився вираз паніки, і він підсвідомо відступив.

У цей момент на площі відбулися нові зміни. Серед натовпу маленький Монтоло нарешті впізнав людину, яка кричала в корчмі. Це був старший син його батька, Хайнф.

!?

Чому мій старший брат там!?

Хтозна. — відповів Роулінт у поганому настрої.

?

Боже мій, маленький Монтоло раптом вигукнув: Подивися на свого друга, що він робить!?

Який у мене друг? Про що ви здіймаєте галас? Роулінт сердито проштовхнувся крізь натовп: Чорт забирай, забирайся геть з моєї дороги!

!

Це той чарівник, ой, Марта вгорі! Це неможливо!

.

Роллін раптом повернув голову в той бік.

.

Він побачив, що Брандо йде вперед, і, немов навколо нього якась невидима сила, натовп автоматично розступився в сторони.

.

Роулінт Сіель око роззявив рота.

Слідом за наступом Брандо метушня на площі раптом вщухла, немов сталося диво, і в морі людей утворилася стежка.