Книги Українською Мовою » 💙 Підліткова проза » Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд 📚 - Українською

Читати книгу - "Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонце, молодість, салют" автора Світлана Бонд. Жанр книги: 💙 Підліткова проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 77 78 79 ... 130
Перейти на сторінку:

- Гей! Даю вам останній шанс відпустити мене! Інакше потім...

- Ну це потім, - пихтів Рік. - А зараз...

Вони почали розгойдувати її та будь-якої миті готові були кинути у воду. Діана кричала і стискалася, але тут уже нічого не допоможе.

- Замовляйте собі труну! Тільки засніть, чорти!

- Якщо спливеш, - усміхнувся Вадим.

Хлопці одночасно відпустили її. Діана мала полетіти в басейн, але встигла схопитися за зап'ястя Вадима і не відпускати навіть у польоті. Не втримавшись, він упав разом із нею.

Діана занурилася під воду, вуха заклало, вона рефлекторно затиснула ніс пальцями, щоб випадково не вдихнути. Коли спливла, помітила Вадима, який борсався поруч.

- Телефон! - схаменувся він і поплив до бортика.

Глибина в басейні збільшувалася поступово. Там де були вони - не більше, ніж півтора метра. На самому початку - по коліно.

- Нехай теж поплаває, - зловтішалася Діана. - Карма наздогнала тебе відразу ж.

- Писали, що останні айфони водонепроникні, - нагадував Рік. - От і перевіримо.

- Маячня, - Вадим махнув головою, відкидаючи мокре волосся назад. Краплі летіли на всі боки.

Діана теж підпливала до бортика. Вони переглянулися, і одночасно почали вилазити, не помітивши, скільки фотографій цього моменту встиг зробити Рік.

Стоячи на суші, Діана відчувала, як зі світлої тепер уже напівпрозорої сукні стікають струмки води по ногах у в'єтнамки. Поруч із насосом побачила біле відерце, з ним зазвичай бігав сторож, коли дерева білив. Вона точно знала, що там знаходиться і не могла пройти повз.

- Гарна дупа, - крикнув їй услід Вадим.

- Дякую, - видала Діана.

Зупинившись біля відерця помітила, що кришка трохи відсунута, тоді ж переконалася, що в ньому побілка. Діана побачила перелякані очі хлопців, а потім штовхнула ногою цю саму побілку.

Відро перекинулося, біла рідина стрімко потекла до басейну, за секунду перекрасивши воду. Зі злісним сміхом Діана кинулася тікати, бо в них на обличчі написано, наскільки сильно вона попала. Зараз головне сховатися та пару днів їм на очі не потрапляти. І найприємніше, ніхто не повірить, що це зробила вона. Покарання отримають вони, бо саме вони стежили за басейном.

- Господи, Діано, я вб'ю тебе! - гарчав Вадим.

- Підтримую! - виплюнув Рік.

 

*** 

На тихій годині половина першого загону зібралася в кімнаті Ярослава, де проходила гра в покер. Поки чотирьох хлопців поглинав азарт, дівчата тихо розмовляли, зрідка поглядаючи на карти.

Ярослав, Рома та їхні сусіди по кімнаті Захар і Гордій сиділи за столом, готували імпровізовані фішки, вирізані з паперу, і розкидали карти. Гра була на гроші, хоч і невеликі, але інтересу додавало.

У дальній частині кімнати сиділа Інгрід з Аріною. Вони заплітали одна одній косички та вслухалися в емоційні суперечки гравців у перервах між іграми. В іншому ж обличчя хлопців були немов із воску, без жодної емоції - так прикидатися і не реагувати на карти потрібно ще вміти.

Альбіна з двома подругами розташувалися на ліжку, найближчому до столу, і стежили за грою, але карти їм не показували, щоб своїм випадковим кліпанням дівчата нікому не допомогли.

Ярославу з самого початку не щастило, і через кілька ігор він програв останню готівку, хоча до цього вірив, що зможе перемогти. Просити гроші в матері стало соромно, але палити хотілося страшенно, по-іншому тут не заробити.

- Давайте останню гру, - благав він. - Я відіграюся! Точно відіграюся! Ну хлопці!

- Що на кін ставиш? - скептично запитав Гордій, оголивши в усмішці злегка криві зуби. - Телефон не приймається.

- Звісно, не приймається, там на пару сотень ігор.

- Саме так, думай далі, - насміхався Рома.

- Може в борг? - Ярик стиснув губи.

- У борг ти будеш цигарки в магазині брати, а тут крутяться реальні бабки, - Захар поправляв козирок кепки.

Ярослав розчаровано обернувся.

- Дівчата, позичте грошей, - жартома просив він.

Звісно ж, усі відмовили. Не вистачало ще, щоб він чужі гроші програв, а він би, безсумнівно, це зробив; потім би в мами довелося просити й правду розповідати. Мабуть, головним недоліком Ярослава був зайвий азарт. Він любив грати в карти, в онлайн казино. Намагався не захоплюватися, взагалі не брати участі, але якщо починав, то насилу зупинявся. Сподіваючись відіграти програне, він міг спустити все.

- Я розорений, - він виставив долоні до стелі, підняв голову і театрально завив.

- Я краще потім позичу тобі гроші на цигарки, - заспокоювала його Альбіна.

- Тоді пропоную іншу ставку, - Ярослав піднявся і повільно пройшовся кімнатою.

Присутні стежили за його кроками, а потім він зупинився біля Інгрід. Вона застигла, лякаючись від зайвої уваги.

- Нумо підемо, - він узяв її за руку.

1 ... 77 78 79 ... 130
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд"