Читати книгу - "Минувші Дні, Вітольд Розенвальд"

На наступний ранок в таборі з’явився хлопець. Я дізнався про нього через розмови піонерів. Що немов він посеред лісу заблукав, п’яний в дрантя, що його Олена Володимирівна з малим тягли до себе. Весь табір сміявся. Казали, що він був такий радий що потрапив сюди, що напився настільки, що не зміг на ногах стояти. Забагато «що». Треба познайомитись з ним поближче. 

Він виявився не поганим хлопцем. Не таким добрим, якщо порівнювати з Гургеном. Але щось з ним не так. Ну не можу я сказати що саме, але відчуваю це. Щось у його поведінці, словах, тоні. Навіть у вигляді. Не схожий він на піонера, навіть у формі, хоч убий! Він познайомився з ланкою і зі мною. Вожата на нього сильно накричала через те, що він розбив тарілку. А до цього, що він говорив про закинутий табір. Тарілку то не він розбив, а дівчата! Вона його мені здається недолюблює, тільки не розумію чому. Він ще наче нічого поганого не зробив ні їй, ні кому іншому. Але від неї і теплом віє в його бік. Думаю, вона хоче його чомусь навчити, стати в майбутньому другом. Всяке може бути. Вони до речі такі схожі! Якби вони гуляли разом, я б сто відсотків сказала, що це брат і сестра. 

Гурген здурів у край. Треба щось з ним зробити. Він став геть не контрольованим. Побив Вадима просто так. Я в принципі не проти, але це не припустимо щоб він творив що захоче, поки я збираю душі. Нова жертва вибрана була й до цього. Це буде Настя. Я почну надсилати їй листи, перевтілюсь у привабливого хлопця, а потім вб’ю. Вона виглядає дуже довірливою. Це буде не важко, але це займе якийсь час. Я все ж таки розумний, тому вичекаю зручний момент. 

Нічого собі! Гурген прийшов до мене побитий і весь у сльозах. Як пізніше я дізнався, це зробив Міша. Тільки недавно він тут з’явився, а вже побив сина серйозного дядьки з райкому! Раніше навіть слова кривого боялися в його сторону сказати, не те, щоб побити. Мені він починає подобатись. Через те, що не почав говорити з ним, а просто взяв і поставив його на місце. Мені про це Вадим розказував. Потрібно зайти розпитати про цей випадок до Міши й дізнатись, як це виглядало з його боку. Але спочатку цей дурник. Дам йому випити відвару, щоб він зцілився. На ньому не буде видно ані подряпини. 

І от знову! Але це я вже бачив на власні очі. Гурген поставив підніжку малому Льоші й почав його принижувати. Потім ще й Олені ляпаса дав, за те, що втрутилася. Я глянула на Мішу. Клянусь, в його очах ненависть до нього просто розривала зсередини. Я знаю цей погляд. Дуже добре знаю. Я відразу зрозумів, що краще б Гурген цього не робив. Як він лупив його та його друзів, це просто щось! Як він казав це, та з яким тоном! Я просто танула на очах! Мені на секунду здалося, що якби не Олена, він би перерізав їх трьох. Мені він починає ДУЖЕ СИЛЬНО ПОДОБАТИСЬ! 

Багато було написано не цікавого мені. Пробігаючи очима я шукав щось цікавіше за балаканину самого до себе 

От нарешті дискотека. Сьогодні твій день, Настя. Точніше ні, сьогодні не твій день, Настя. Тобі сьогодні не повезе. Зілля випив. Тепер я гарний хлопець, як тоді, коли ми з нею гуляли. Бачу вона стоїть виглядає мене. Ну, добре, писати буду після того, як закінчу. 

Це просто...  В мене сил немає! Прийшла мама, й все зіпсувала. Вона як виявилося була не далеко від мене. Почула запах бузку й прибігла. Побачила що ми в двох стоїмо й підкралася тихенько. Вона пошматувала Настю в мене на очах. Видовище ще те, але робота виконана. Тільки тепер я не знаю що з цим робити тепер. Цю смерть не скинеш на випадковість. Приїде міліція вже на довго. Буде тинятись тут. Мені цього не треба. Головне, щоб вони не натрапили на мій будиночок посеред лісу. Я його зробив не так давно. Він як справжній. Хоча, це з якого боку дивитись. З одного боку він як справжній, а з іншого він просто зникає і з’являється коли я захочу або Гурген. 

Міша вирішив по геройствувати. Прапор йому в руки. Детектив Михайло Дегтяренко. Ні, ну а що? Наче звучить. Щось не хочеться мені його вбивати, але думаю прийдеться. Але хай поживе ще. Якщо я й вирішу його вбити, то останнім. Він заслужив пожити довше. Він не такий, як всі тут. Не як сіра маса, яка робить вигляд що вони всі добрі, чесні та милі. Він справжній. Він чергує жорстокість з добром. Цікаве поєднання. 

Міліцейським дуже не повезло. Вони вирішили походити у лісі й вийшли там де не треба, й побачили те, що їм бачити не можна було. Гурген забувся знову замаскувати ту стару халупу й вони її побачили. От же ж дурень! Повезло, що я не далеко був, так би біда була. Ну нічого, тепер є свіжачок. Свіже м’ясо краще, за смердюче та тухле. 

Так он, як вони померли...  Тепер зрозуміло. Я погортав далі й натрапив на ще дещо. 

Тут вистава намічається. Дуже багато тексту потрібно буде запам’ятати. І те і інше. Ну нічого. Я примітив ще одну жертву. На цей раз нею стане Льоша. Все буде добре. Але вистава буде не скоро, тому доведеться почекати. Він завжди в мене на виду. Ходить постійно з Мішою. Мені цікаво, він, Міша, справді вважає його своїм другом чи тільки вдає це?  

Так, потрібно не забутись. Пишу тут, бо може з голови вилетіть. Після того, як в мене буде достатня кількість душ, потрібно буде посеред лісу розпалити великий костер, але обережно, щоб ліс не загорівся. Навпроти повинна стояти мама, а біля неї повинні лежати її кістки. Довго її душа була заточена у вигляді лісовика. Потім проткну її кілком политим моєї кров’ю і вона помре. Її душа не відійде ні в Рай, ні в Пекло. Вона залишиться тут і полетить до її останків. І на останок, вкину колечка у вогонь. Завдяки чужим душам, її кістки обростуть тканиною. Вона стане знову живою. У своєму тілі. Шкода, що вона помре не відразу. Їй буде боляче. Ну нічого. Просто треба почекати мамо, ще не довго. Як добре, що той хлопець поміг мені перенести коробку з її кістками. Допомагати ж треба.