Читати книгу - "Стів Джобс"

Буде неправильно сказати, що Джобс наради з колективом просиджує, тому що взагалі рідко коли сидить. Один зі способів його домінування відбувається через різкі рухи. Однієї миті — він спирається коліном на крісло, за хвилину він уже в ньому напівлежить, ще за мить вистрибує з крісла і починає щось малювати на дошці. Поведінка його досить дивакувата. Гризе нігті. Коли хто інший говорить — витаращується на нього зі страшною серйозністю. Його невідомо чому жовті руки без упину рухаються.

Що особливо вразило Носера у Джобсі — це «майже принципова відсутність такту». То було щось більше, аніж просто нездатність притримати свою думку, коли інші говорили щось не варте, як він уважав, уваги; то була свідома готовність чи навіть збочене прагнення ображати й принижувати людей, показувати свою інтелектуальну вищість. Наприклад, коли Денл Л’юїн приніс показати робочі графіки, Джобс закотив очі та відразу налетів зі словами:

— Ці графіки лайна варті!

Його настрій, як і в Apple, мінявся надзвичайно різко. На нараду якось зайшов хтось із фінансового відділу, і Джобс почав його неймовірно розхвалювати: «Дуже, дуже вдала угода», — а напередодні той контракт він порівнював із лайном.

Одним із перших десяти працівників NeXT був дизайнер інтер’єрів, який мав працювати над внутрішнім оздобленням штаб-квартири компанії в Пало-Альто. Попри те що Джобс винайняв нове приміщення, якому нічого не бракувало в естетичному плані, він його повністю розбомбив і перебудував. Звичайні стіни були замінені скляними, килимове покриття підлоги — світлим паркетом. Це все повторилося, коли NeXT переїхала у більше приміщення у Редвуд-Сіті у 1989 році. Хоча будівля була новісінька, Джобс наполіг, щоби ліфти перемістили, тоді вестибюль виглядав би помпезніше. В його центрі мали бути сходи, які наче здіймалися б у повітря, — на замовлення Джобса їх мав спроектувати відомий архітектор-модерніст Юй Мінпей. Підрядник заявив, що це збудувати неможливо. А Джобс наполягав, що можна, і сходи таки зробили. Згодом такі сходи стали обов’язковим атрибутом у ключових Джобсових крамницях Apple.

Комп ’ютер

На самих початках NeXT Джобс та Денл Л’юїн багато часу проводили в дорозі: разом із кількома іншими колегами вони часто відвідували університети. Новий комп’ютер проектувався з урахуванням думки науковців та освітян. У Гарварді за обідом вони зустрілися з Мітчем Капором, директором компанії з виготовлення комп’ютерних програм Lotus. Коли останній почав намащувати маслом хліб, Джобс його запитав:

— Ви коли-небудь чули про холестерин?

— Давайте домовимося, — відповів Капор, — ви не зачіпаєте моїх смаків, а я не підніматиму тему вашого славнозвісного характеру.

Це було сказано у жартівливому тоні, але, як пізніше признався Капор, людські стосунки ніколи не були його сильною стороною.

Lotus погодився написати для NeXT програму для роботи з електронними таблицями. Джобс хотів разом із машиною продавати й корисні програми, тож інженер Майкл Гаулі розробив цифровий словник. Він дізнався, що його товариш, який працював у Oxford University Press, був залучений до творення електронного варіанту творів Шекспіра. Це означало, що у них, імовірно, була велика словникова база, й він хотів дістати до неї доступ та включити до пам’яті NeXT-комп’ютера.

— Отож я зателефонував Стіву, він погодився, що то класна ідея, і ми разом полетіли до Оксфорда.

Чудового весняного дня 1986 року вони завітали до видавництва, що розміщувалося у величезній будівлі в самому серці Оксфорда. Джобс хотів отримати права на оксфордське видання Шекспіра, за що готовий був заплатити 2 тисячі доларів плюс 74 центи з кожного проданого комп’ютера.

— Для вас це дуже жирно, — казав він. — Ви будете в авангарді. Подібне ще ніхто раніше не робив.

Вони досягли принципової угоди й пішли грати у кеглі й пити пиво у найближчому пабі, де ще лорд Байрон любив перехилити пінту. Коли комп’ютер вийшов на ринок, він також містив у собі словник, енциклопедію та «Оксфордський словник цитат», роблячи NeXT одним із піонерів у сфері електронних книг.

Також Джобс наполіг, щоб інженери, замість використання для NeXT нестандартних друкованих плат, працювали над звичайними, але робили це так, що одна така плата мала би функції кількох. Це було в будь-якому випадку дуже складне завдання, проте Джобс довів його майже до неможливого, постійно змінюючи думку щодо необхідних функцій. За рік роботи стало очевидним, що саме ця ділянка буде основною причиною затримки.

Він також наполягав на будівництві власного, повністю автоматизованого футуристичного заводу, такого ж, як він звів для Macintosh. Попередній досвід, вочевидь, нічого його не навчив. Цього разу Джобс припускався тих самих помилок, тільки в більших масштабах. Машини й роботи малювалися й перемальовувалися кожного разу, як він змінював думку щодо кольорів. Стіни, як у більшості музеїв та на заводі Macintosh, мали бути білими, крісла — зі шкіряною оббивкою за 20 тисяч доларів, і особливі сходи, зроблені на замовлення — так само, як і в штаб-квартирі NeXT. Він наполіг, щоби конвеєрна лінія обладнання, через яке проходили плати, було змонтоване таким чином, щоби деталі у процесі свого виготовлення рухалися справа наліво, тож процес виробництва можна було краще споглядати відвідувачам, для яких передбачався спеціальний оглядовий майданчик. Порожні плати заходили з одного кінця, а за двадцять хвилин, з іншого боку, виходили вже повністю готові. Все відбувалося за японським принципом Kanban, згідно з яким кожна машина виконує своє завдання лише тоді, коли наступна машина готова прийняти чергову деталь.

Джобс також не міняв своєї манери спілкування з підлеглими.

— Він і далі використовував свій шарм або ж публічне приниження інших, і в більшості випадків це було ефективно, — пригадує Трібл.

Але інколи це не спрацьовувало. Інженер Девід Полсен (перші десять місяців NeXT працював по дев’яносто годин на тиждень), після того як одного п’ятничного вечора Стів Джобс повідомив колективу, наскільки він незадоволений їхньою роботою, відразу ж звільнився. Коли журналіст Business Week запитав Джобса, чому він настільки жорстко обходився з працівниками, той відповів, що так вони працюють краще.

— Частина моїх обов’язків — бути еталоном якості. Деякі люди просто не звикли, що від них очікують досконалості.

Але при ньому також залишалися його дух і харизма. Було чимало поїздок, відвідування майстрів айкідо та усамітнення. Він і далі випромінював хуліганську браваду. Відразу після того, як Apple розірвав стосунки з рекламною фірмою Chiat/Day, саме тією, яка створила рекламу «1984», а потім відзначилася матеріалом на цілу шпальту «Ласкаво просимо, IBM. Серйозно» (таким чином Apple начебто вітала вихід першого персонального комп’ютера IBM. Хоч реклама та була написана у петарналістськи-зверхньому тоні, її користь для Apple сумнівна,