Читати книгу - "Похибка першого типу, Invisibility mask"

— Це справді смачно, Янголе, ще один привід надягнути тобі кільце на палець, — сказав Лео, відкинувшись на спинку стільця і дивлячись на мене з такою серйозністю, що у мене перехопило подих.

— Лео… — я відчула, як мої щоки миттєво налилися рум’янцем, і, здається, приховати це було неможливо. Хоча його слова могли б здатися жартом, у його погляді не було й тіні легковажності.

— Обожнюю, коли ти червонієш, — продовжив він із тією ж посмішкою, яка змушувала мене відчувати одночасно роздратування і приховане задоволення. — Звісно, мені більше подобається, коли це після оргазму, але зараз теж непогано.

— Лео! — вигукнула я, не вірячи своїм вухам. — Ми за столом!

Він посміхався, нахиливши голову трохи вбік, його очі блищали від насолоди через моє збентеження.

— У мене таке відчуття, що ми у шлюбі вже 20 років, у нас троє дітей, і ти відчитуєш мене за кожну дрібницю, — Лео підморгнув мені, надпиваючи воду.

Я ледь стримувала нервовий сміх. Йому справді варто припинити говорити про шлюб, інакше я просто провалюся під стіл від збентеження.

— Десерту не буде? — запитав Лео, притискаючи серветку до губ і дивлячись на мене з тим самим хитрим блиском в очах, який змушував мене завжди напружуватись.

— Ти ж не любиш солодке... я тому і не приготувала, — відповіла я, знизуючи плечима. У його голосі було щось підозріле, але я намагалася не звертати уваги.

— Арі, — він ледь стримував сміх, і я вже знала, що зараз буде щось. — Ти справді неймовірна.

— Якщо ти не припиниш свої брудні натяки, я придушу тебе! — обурено вигукнула я, схрещуючи руки на грудях.

Лео широко посміхнувся, піднявши брову.

— Ти впевнена, що хочеш посилити в моїй голові ще і цю ідею? — його голос був низьким, майже шовковим, і я знала, що потрапила прямо в його пастку.

— Боже, ти нестерпний! — я схопила найближчу серветку і кинула в нього, але він лише засміявся, ловлячи її на льоту.

— А ти дуже сексуальна, коли злишся, — сказав він, підводячись зі стільця і зухвало нахиляючись до мене. — Ідемо, сподіваюсь, хоч обійми мені перепадуть.

Лео.
Я переглядав пошту на телефоні, коли Арі повернулась із душу. Її вологе волосся спадало на плечі, створюючи навколо неї ореол ніжності. Чорт, я був одержимий цією дівчиною. Вона лягла поруч, притулившись до мене так, ніби шукала захист від усіх незручностей цього світу. Її голова опинилася на моїй грудях, а рука мимоволі торкнулась живота.

— Болить? — я накрив її руку своєю.

— Ні, просто трішки тягне, нічого такого, — її голос був тихим, майже беззахисним.

Я підняв голову, щоб краще побачити її обличчя. Її очі були трохи затуманені, але вона намагалася приховати будь-який натяк на дискомфорт.

— Мила, — я нахилився, залишивши легкий поцілунок на її чолі. — Тобі потрібно більше відпочивати. Хочеш, зроблю масаж?

Вона злегка посміхнулася, але не відповіла відразу. Її пальці почали малювати невидимі кола на моїй грудях.

— Я просто хочу полежати так. Мені добре, коли ти поруч.

— Кошенятко, — я пригорнув її ближче, обійнявши, і провів рукою по її шовковистому волоссю. — У понеділок іспит?

— Так, — її голос був спокійний, але я помітив, як її пальці ледь торкались мого плеча. — Але все має пройти добре, я готувалась.

— Якщо буде погано, краще перенеси.

— Це буде останній день циклу, Лео, — вона відповіла так м’яко, що я ледве стримав посмішку. — І зі мною справді все добре.

Її обличчя було так близько, що я відчув легкий подих, коли вона провела носиком по моїй щоці, залишаючи теплий поцілунок.

— Але дякую за турботу, — додала вона, глянувши мені в очі.

Я нахилився ближче, з'єднуючи наші губи в ніжному поцілунку. У цих митях не було поспіху чи пристрасті, лише чисте, заспокійливе відчуття. До Арі я не розумів, чому люди настільки захоплюються поцілунками. Але зараз я не міг уявити нічого кращого.

Її дихання стало глибшим, а очі злегка заплющились, ніби вона повністю розчинялася у моменті. Пальчики легко торкались мого обличчя, ковзали по скулах, немов вона хотіла запам’ятати кожну рису. Це був інший вид задоволення — не тілесний, а душевний.

Вихідні пройшли приємно, але одна проблема все ще висіла над головою. Підкинувши Арі до університету, я направився в офіс. Треба було поставити всі крапки над "і" в розмові з Джеймсом. Його дії не були загрозливими, але чим менше він з'являтиметься в житті мого Янгола, тим краще.

— Радий, що ти нарешті згадав про свої обовʼязки, — промовив він, коли я увійшов до його кабінету. Який скоро стане моїм по праву.

— Насолоджуєшся останніми митями влади? — кинув я, сідаючи в крісло напроти нього.

— Не будь невдячним, ти чудово знаєш, чому я сиджу в цьому кріслі, — відповів Джеймс із ледь помітною усмішкою.

— Тимчасово сидиш, — поправив я холодно.

— Я не твій ворог, Лео. Єдиний твій ворог — ти сам, — він схилився вперед, його тон став більш серйозним. — Ти вирішив із тією дівчиною?

— Звісно, — відповів я холодно, не відводячи погляду.

— Чудово. Ні один секс не вартий того, щоб забувати, хто такий Девід, — його тон був ріжучим.

— Я не забув. Але Арі моя. І якщо я відчую, що ти плануєш щось за моєю спиною, я не подивлюсь на те, що ми сімʼя.

— Ти чуєш себе!? Забудеш про смерть своїх батьків, бо у тебе тепер ця дівка засіла в голові? — його голос підвищився, він явно втратив контроль.

— Я ні чорта не забув! — я різко піднявся з крісла, наблизившись до нього. — Девід втратить усе, що має, але Арі залишається.

З цими словами я вийшов із його кабінету, не озираючись. Джеймс ніколи не втручався в мої рішення і не намагався поводитися, як мій батько. Саме це і тримало нас на одному боці. Сподіваюся, йому вистачить розуму не порушити цей баланс.

Була третя година дня, і Арі вже мала б закінчити. Я стояв біля корпусу її факультету, спостерігаючи за студентами, які розходилися після іспиту. Мій Янгол занадто сильно хвилювалася перед цим днем, але враховуючи, як ретельно вона готувалася, я не сумнівався в її успіху.