Читати книгу - "Відірвана від коренів"

Він притиснув долоні рук до очей.

— З усіх доручень це найдурніше, яке я коли-небудь виконував, — прохрипів він, так тихо, що я ледве змогла його почути, і знову опустив руки. Він потягнувся до моєї руки, і я допомогла йому встати на ноги. Ми були одні в морі холодніючої трави. — Нам потрібно повернутися у Заточек, — сказав він, підштовхуючи мене. — До запасів, які ми там маємо.

Я подивилася на нього тьмяно, моя сила знову вицвіла, коли магія опала. Сокіл вже ліг назад на купу трави. Солдати почали тремтіти і смикатися, їх очі дивилися так, як ніби вони бачили зовсім інші речі. Навіть Марек сидів між ними інертний, тихий і зсутулений, як валун. — Кася побігла по допомогу, — сказала я нарешті.

Він озирнувся на принца, подивися на солдат, на королеву Ганну; повернувся до мене спиною і глянув на Сокола, і аж тоді на себе. Потім потер обличчя.

— Добре, — сказав він. — Допоможи мені покласти їх прямо і на спини. Місяць майже зійшов.

Нам довелося поборотися з принцом Мареком і солдатами, поки вони не застигли плоско в траві, усі троє, сліпо дивлячись на небо. На той час, коли ми втомлено присіли у траву навколо них, місяць уже світив на їхні обличчя. Дракон поставив мене між ним і Соколом. У нас не було сил для повного очищення: Дракон і Сокіл тільки проспівали ще кілька повторів захисного заклинання, які кидали вранці, а я наспівувала моє маленьке очищаюче заклинання,

— Puhas, Puhas, каі puhas. — Трохи кольору, здавалося, повернулося на їхні обличчя.

Кася повернулася не зовсім через годину, на возі з дроворубом з жорстким виразом обличчя.

— Мені дуже шкода, що так довго, — коротко сказала вона; я не питала, як вона дістала віз. Я знала, що хтось міг подумати, побачивши, що вона прийшла з боку Вуду, лише поглянувши на неї.

Ми намагалися їй допомогти, але вона зробила всю роботу в основному сама. Вона підняла і поклала принца Марека і двох солдатів на воза, а потім допомогла нам трьом вилізти і всістися на нього. Ми сиділи, звісивши ноги позаду. Кася пішла по королеву Ганну і стала між нею і Вудом, ламаючи лінію її погляду. Королева подивилася на неї з такою ж порожнечею у погляді, як і раніше.

— Ви більше не там, — сказала Кася королеві Ганні. — Ви вільні. Ми вільні.

Королева не відповіла.

Ми провели в Заточеку тиждень, розмістившись на піддонах в сараї на околиці міста. Я не пам'ятала нічого з того моменту, коли заснула на возі, поки не прокинулася через три дні у теплому заспокійливому запаху сіна, а Кася витирала мені обличчя вологою серветкою. Сильний медово-солодкий смак очищуючого еліксиру Дракона стояв у моєму роті. Коли я стала досить сильною, щоб підвестися з ліжка вранці, він провів мене ще через один раунд очищення, а потім змусив мене зробити ще один для певності.

— А де королева Ганна? — запитала я його, коли ми сиділи і відпочивали на лавочці після всього, вичавлені як ганчірки.

Він показав підборіддям вперед, і я побачила її: вона сиділа в тіні на іншій стороні галявини, спокійно і нерухомо, на пеньку під вербою. Вона все ще носила зачароване ярмо, але хтось одів її у біле плаття. На ньому не було цяток чи розмазаного бруду; навіть поділ був чистий, ніби вона не рухалася з місця, відколи була посаджена там. Її красиве обличчя було порожнім, як чиста сторінка.

— Ну, вона звільнена, — сказав Дракон. — Чи був сенс робити це ціною втрати тридцяти людей?

Він говорив люто, і я обійняла себе руками. Я не хотіла думати про ту кошмарну битву, майже бійню.

— А два солдати, які вийшли? — тихо спитала я.

— Вони будуть жити, — сказав він. — Як і наш принц: йому посміхнулася більша удача, ніж він заслуговує. Зараження Вудом у нього невелике. — Він підвівся. — Приходьте: Я очищаю їх по черзі. Прийшов час для чергового сеансу.

Два дні по тому принц Марек очистився повністю і швидко почав поправлятися, що змусило мене відчувати себе тьмяною і кисло заздрити: він встав з ліжка вранці, ум'яв цілу смажену курку і почав робити вправи. Я ж ледве змогла проковтнути кілька шматків хліба, перед тим розжувавши його. Спостереження за тим, як він підтягувався вгору і вниз на гілці дерева змусило мене відчути себе не більш, ніж тканиною, яка була випрана і викручена надто багато разів. Томаш і Олег, двоє солдатів, не спали; я дізналася їхні імена, мені було соромно, що я не знала імен більшості з тих, кого ми залишили у Вуді.

Марек спробував погодувати свою матір. Вона тільки дивилася на хліб, який він простягнув їй, і не жувала, коли він поклав трішки їй у рот. Потім він спробував з мискою каші: вона не відмовлялася, але й не допомагала. Він повинен був вкладати ложку в рот, як дитині, яка тільки вчиться їсти. Він тримався довго і похмуро, але через годину, коли він ледь зумів згодувати їй півдюжини ложок каші, він встав і люто жбурнув миску і ложку — каша розмазалася по підлозі разом з осколками глиняної тарілки. Він подався геть. Королева навіть не кліпнула,