Читати книгу - "Коли твоє немовля — некромант!, Хелена Хайд"

Це, звичайно, було дуже жалюгідно, але я ніяк не могла відірвати погляд від смартфона, щоразу гортаючи в інстаграмі десятки найрізноманітніших фото — від професійних до звичайних селфі.

Фото з весілля. Гарного, пафосного. Такого, на яке ці двоє, напевно, кредит взяли — ДІма хоч і непогано заробляв, але точно не зміг би, отак одразу, дозволити собі оренду такого крутого котеджу за містом. Ще й з басейном, квітковою арочкою, зграями білих голубів та іншим романтичним лайном, яке ці двоє з ентузіазмом фоткали, щоб виставити в соцмережі більше контенту на тему «багато живемо».

…А мені ж і звичайного весілля вистачило б! Скромного. Просто плаття, РАГСу і ресторану на романтичну вечерю. Після якого — повернення до нашої квартири для першої шлюбної ночі.

А он воно як, виявляється, треба було... Бути нахабною показушницею, яка замість того, щоб безмежно давати, тільки вимагає. Це типове: дай-дай-дай — наче чайка… Тоді, напевно, зі мною давно б одружився! Але ні, я, наче дурна, все для цього козла робила. І що отримала у результаті? Святкую своє тридцятиліття, що настало два дні тому, напиваючись у барі в повній самотності!

— Нiхто мене не любе, нiхто не приласкае! Пiду я у садочок, наїмся черв'ячкiв!.. — невиразно стогнала я, у найкращих традиціях вовків, що виють на місяць, підспівуючи пісні, що грала в закладі. І з вражаючим для себе ентузіазмом заливалася бухлішком.

Хоча раніше майже не пила спиртного. Так, іноді на святах двійко бокалів гарного винця.

Але тут хіба втримаєшся від такої спокуси після таких феєричних новин?

У них там тепер це довбане «довго і щасливо», та й сама та дівка — молоденька, гарненька, доглянута, ніби в салонах краси прописалася — на якусь діснеївську принцесу схожа, лише огламурена по самі помідори. Сім'я там, напевно, дітей побіжать стругати, якщо не по зальоту вона його в РАГС затягла. Щастя-здоров'я молодим, та інша погань… Коли я, заслужена прасувальниця сорочок, у тридцятник одна. Розбита, пригнічена, нікому не потрібна.

Ну і як мені запропонуйте тепер жити далі? Топитися? Вішатися?

Недоподруга з роботи радила розвіятися і закрутити невелику інтрижку — так, переспати кілька разів із першим зустрічним мужиком, який буде на мій смак. Навіть потай розмістила мою анкету на сайті знайомств з відповідною позначкою в профілі... За що, звичайно, моментально вигребла, і взагалі після того бути моєю недоподругою перестала.

— У вас все добре? — несподівано почула я. І, обернувшись, побачила за стійкою, прямо на сусідньому стільці, якогось чоловіка, який здався мені підозрілим навіть на п'яну голову.

Високий, міцний, у темному одязі і… це що на ньому, чорний плащ із каптуром? Або... А ні, точно, схоже на ту модну молодіжну штуку, як її там... мантія кочівня, так, точно вона, швидше за все.

— Так, все ульотно, — п'яно пробурмотіла я, бажаючи позбутися цього типа. Адже вирішив скористатися тим, що очевидно чимось засмучена жінка самотньо напилася в барі! А я аж ніяк не збиралася прокидатися завтра вранці у ліжку незрозуміло з ким.

— Ви впевнені? — не здавався незнайомець.

— Впевнена настільки, що можу поліцію викликати, — грубо гаркнула я у відповідь.

— Ну навіщо ж поліцію, Рито? — усміхнувся чоловік… і я насторожилася.

А моє ім'я він звідки знає? Невже давній знайомий? Однокласник там колишній чи однокурсник, який впізнав мене через довгі роки? Не варто виключати. Тим більше що я до своїх років непогано збереглася, і на відміну від деяких однолітків, які обернулися до цього часу на бабиськ з потрійним підборіддям, не дуже відрізнялася від того, як виглядала десять років тому. Так, шкіра була вже не така гладенька, і все таке, але виглядала я однаково дуже навіть непогано.

— Ми що, знайомі? — здивовано спохмурніла я, придивившись до незнайомця… і з подивом відзначила, що не можу розгледіти його обличчя в тіні каптура. При цьому чітко бачу яскраві блакитні очі, що дивляться на мене, ніби трохи світяться в темряві.