Читати книгу - "Арос.Призначена вогняному дракону, Аніта Мілаєва"

Лія нерішуче глянула на нового знайомого.

-Ну ж бо, Ліяно.

Кивнувши, вона протягнула руку лерду60.

-Вам тут подобається? - ведучи дівчину стежкою, запитав чоловік.

-Дуже мило, кухня трохи своєрідна, не те, що в Себеці.

Каортіс засміявся, вже знайомим для Лії сміхом.

-Ви бували в Себеці? - лукаво запитав він.

-Так, в гостях у дуже вправного метоморфа61, - в тон йому відповіла Лія.

-Ви дуже розумна, Ліяно.

-Дякую вам, повелителе Древіс, -посміхнулася дівчина. - Не думала, що володарям цікаві такі прийоми.

-Абсолютно нецікаві. До нас долетіли новини про появу вогняного дракона. Я зобов'язаний був побачити його.

Лія, хмикнувши, повернула голову, розглядаючи природу навколо.

Все потопало в зелені. Для кращої освітленності, уздовж доріжок сяяли світлові кулі. Завдяки їм здавалося, що в саду панує день. У деяких місцях, трохи далі від доріжок, стояли альтанки, в яких можна було усамітнитися.

-І тут мене чекав сюрприз - ви. Знайшли свого дракона?  

-Так, - відсторонено відповіла дівчина.

-Але він, судячи з усього, цього не знає.

-Що ви маєте на увазі? - насторожилася злодійка.

-Крихiтко, мені більше тисячі років. Я вмію розрізняти подружні пари.   Між вами є почуття, але немає близькості. За час, поки ми не бачилися, у вас нічого не змінилося.

-Ви можете помилятися.

-Я можу багато в чому помилятися, але не в коханні. Повірте. Краще скажіть - інфанту Рейгалем, ваш дракон?

Лія сумно кивнула.

-Але йому, я так розумію, ця інформація невідома.

Лія знову кивнула.

-Ви неймовірна дівчина. Дозвольте дати вам пораду, - він узяв її долоню, змушуючи зупинитися.

Дівчина, повернувшись до повелителя, подивилася в його очі, які, зустрівшись з її поглядом, поміняли свій колір на блакитний.

-Життя дуже мінливе. І тільки почуття симпатії варте витраченого часу. Любов - це шалений потяг до того, що тікає від нас.

-Не розумію, - задумливо промовила Лія.

-Якщо ви не сказали дракону, хто ви, значить у вас є  важлива на те причина. Смію тільки здогадуватися, але попри всі ваші сумніви і обмеження, не забороняйте серцю і тілу любити. За тисячу років я зрозумів головне - у світі важливі лише почуття.

-Дякую, повелителю.

-Можна здогадатися про причину вашої угоди з самим глав верхом? - вже з нотками пустощів запитав Древіс.

-Варіантів не так багато, - усміхнулася Лія.

- Це браслет з присягою?

-Так, - підтвердила дівчина.

-Я в першу зустріч його помітив. Якщо просвітите і мене, то зможу вам допомогти. Якщо не дією, то інформацією.

-Кристал Дейрака.

Кракен присвиснув.

-Що ж, я дізнаюся, де його можна роздобути. Якщо ж дістану сам, нам доведеться поговорити, - він хижо посміхнувся.

Лія здивовано подивилася на кракена, ловлячи себе на думці, що в цьому образі він  має дуже неприємний вигляд.

-Коли буде про що говорити, знайдеться і що запропонувати.

-Сподіваюся, мені буде, що вам запропонувати, - засумнівалася дівчина.

-Не сумнівайтеся. Жінці завжди є що запропонувати чоловікові.

-Як нелегко бути жінкою, тому що їй доводиться мати справу з чоловіками, -  відповіла  йому в тон.

Краєм ока Лія помітила якусь тінь. Повернувши голову, побачила   недалеко Рея. Він стояв, схрестивши руки, і дивився в її бік.

“Цікаво, скільки часу він там стоїть? І скільки встиг почути?”

Коли чоловік зрозумів, що його побачили, підійшов і, посміхаючись, сказав:

-Люба, я почав хвилюватися. Ти так несподівано зникла.

Лія зрозуміла, що Рей міг подумати казна-що, дивлячись, як радник тримає її за руки, а вона заглядає йому в очі.                                                        

-Ну що ти, лерд просто хотів показати мені водойм, але ми так заговорилися, що не дійшли туди, - посміхаючись, відповіла Лія, прибираючи свої руки.

-Прошу вибачення, що мав сміливість запросити вашу бонобі. Їй стало самотньо, і я скрасив цей нудний прийом, - галантно кивнувши, сказав радник.- Дракон повернувся, я покидаю вас.

Кракен пішов, залишивши їх удвох.

- Не встиг я відійти, як ти вже кокетуєш з іншим! Що ти собі дозволяєш? - зло запитав інфанту, коли лерд зник з поля зору.

-А що я собі дозволяю?

-Ти поводишся, як легкодоступна жінка. Усамітнюєшся з першим зустрічним, відповідаєш на вульгарні натяки, - від злості голос інфанту хрипів, - Ти моя дружина і повинна поводитися гідно.

Він, як і раніше, стояв, широко розставивши ноги й тримаючи руки складеними на грудях.

Тепер прийшла черга Лії розлютитися.

-Ти забуваєшся, інфанту! Я тобі не дружина, - вона підійшла до нього близько, так, щоб її слова міг чути тільки він. - Ми уклали з тобою угоду. І у нас ділові відносини. А як я себе веду це не твого розуму справа.

-Поки ти граєш мою справжню, веди себе відповідно! - зло прошепотів Рей, схопивши дівчину за руку. - Не знаю, як заведено у вас, але у нас дружини з чужими чоловіками наодинці не залишаються.

-Ти забуваєшся, Рейгалеме, будеш так вичитувати свою бонобі, а не мене, - висмикуючи руку відповіла дівчина.

Вона розвернулася, щоб піти, даючи зрозуміти, що розмову закінчено.

Рейгалем наздогнав дівчину, і, схопивши за руку, різко смикнув її на себе, змушуючи щільно притулиться до його тіла, а губи з силою припечатали поцілунок на губах дівчини. Це був не поцілунок, а помста. Він знову кусав її губи й захоплював їх своїм ротом. Мабуть, цей чоловік не вміє цілувати ніжно, або ж, коли справа стосується Лії, то його поцілунки стають жорстокими.

Відсторонившись, інфанту гірко вимовив:

-Це безповоротній захід, якщо ти ще не здогадалася. У мене не буде своєї бонобі.

Лія облизала пересохлі губи. А й справді! Глав верх зараз представляє її як дружину, якщо теоретично припустити, що, як він думає, у нього інша справжня, то як інфанту потім планував жити?