Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Королівство у спадок, Олег Говда 📚 - Українською

Читати книгу - "Королівство у спадок, Олег Говда"

1 080
0
30.08.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Королівство у спадок" автора Олег Говда. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 77 78 79 ... 105
Перейти на сторінку:
Розділ 36

У мене навіть настрій покращав. Як не крути, а рух я більше люблю, ніж роздуми. Терпіти ненавиджу, колупати в носі, висиджувати мозоль на стільці і зображати крутого аналітика, а то й стратега. Тому й у пуск-налагодження просився після закінчення вишу.

Але водночас, вже маючи досвід, чим обертаються невеличкі справи від метра Ігнаціуса, спершу вирішив пообідати. Про запас, так би мовити. Там і з магом поговорити.

Метр з'явився одразу… Я ще й з першою стравою не впорався. Якийсь надто скуйовджений, розчервонілий і захеканий.

— Звали, мій принце? Трапилося щось? — спитав, важко дихаючи.

Я зробив великі очі і красномовно подивився на дворецького.

— Ти ж сам хотів з його високістю про чудовисько в шахті поговорити… — нагадав магу Аристарх.

— Ах, це… Не можна було почекати, чи що? — невдоволено засопів метр. — Таку незабутню мить зіпсував. Відберу я в тебе виклик?

Ще раз зітхнув і продовжив уже рівнішим голосом.

— Так, мій принце. Завелося щось у залізних рудниках баронства Ре… еее… перепрошую, тепер уже вашого королівства. Гірники відмовляються спускатися в шахти. А простій нам зовсім ні до чого. Затикати всі дірки грошима, ніякого золота не напасешся. От я й подумав, може вам захочеться розвіятися, після всіх цих відвідувачів?

— Захочеться, — підтвердив я. — Неодмінно. Ось тільки трапезу закінчу, одразу й вирушу. Тим більше, що я ще навіть у замку барона не побував. Потрібно ж і на людей подивитись, і себе показати.

— Воля ваша… — трохи вклонився маг. — Ось тільки одному вам у копальню краще не потикатися.

— Складете компанію? — здивувався я. — Здається, ви якось згадували, що у вашому віці такі пригоди не заохочуються. І здоров'ям, і магічним етикетом…

— Певна річ, ваша високосте. Ось уже тисячу років чарівницям та чарівникам, які досягли вершин мистецтва володіння силою, заборонено брати участь у битвах. Виняток — захист свого життя або замку сюзерена. І за цією конвенцією Архимаги стежать дуже суворо. Аж до розвтілення порушника. Інакше що зашкодило б одному чи декільком Вищим магам заволодіти всім світом?

Розумно. Я, до речі, теж про це, якось думав... Тепер отримав відповідь.

— А з ким мені йти? Леонідія ще не повернулася... Може, мені за нею змотатися? Швиденько? А потім уже, разом… Що скажете?

— Можна і за нею… — знизав плечима метр Ігнаціус. — Але, я не квапив би події. Дайте амазонці самій свої справи владнати. І доби ще не минуло…

— Теж правда… — щось у душі підказувало, не варто здаватися, треба на своєму наполягти. Але я вирішив, що це не по-чоловічому. Надто вже очевидно, що в міркування втручаються гормони. Занудьгував хлопець за дівчиною, от і марудить. — Гаразд, зачекаємо. Але тоді з ким?

— Насмілюсь запропонувати одного парубка. Учень метреси Корнелії. Безперечно, талановитий юнак… Але занадто молодий для академічного навчання. Мозок дозрів, а тіло ще не відгуляло, кров надміру гаряча. Розумієте?

Згадав, із ким розмовляє, і сам собі відповів.

— Звичайно ж розумієте…

Потім запитав:

— Що скажете?

— О, метре, навіщо ви питаєте? Я будь-кого прийму, якщо він прийде з вашою рекомендацією. А там буде видно. Як то кажуть, бій покаже.

— От і добре…

Маг змахнув руками, і біля альтанки з'явився молодий хлопець. Набагато молодший за мене, але вже не старшокласник. Приблизно так виглядають другокурсники. Страх першого року навчання вже минув, а до диплома, ще як до Уралу навкарачки повзти. Відповідно, плечі розправлені, погляд орлиний, а під носом і на підборідді юнацький пушок скромно починає темніти і перетворюватися на волосся. Пам'ятаю… сам таким чортом був. З викладачами за руку вітався, на кафедру, як додому заходив... У хімічній лабораторії курив у витяжку. На першокурсниць, як на бонус, дивився, а старшокурсниць вважав старими тітками.

— Е-е-е… — хлопець, якщо й здивувався, то намагався цього не показати. — Метр Ігнаціус, найнижчий уклін. Це ви мене сюди висмикнули?

— А хіба метреса Корнелія тебе не попередила?

— Попередила… мабуть… тільки я…

Сказати, що пропустив слова наставниці повз вуха, юний маг не наважився, а переконливу причину придумати не зміг. Тож замовк і розвів руками. Мовляв, вибачте, але так сталося.

— Зрозуміло, — скривився метр Ігнаціус. — Слухай ще раз. За рішенням деканату, перш ніж приступити до освоєння магії другого та вищого порядку, тобі надається час для практичного засвоєння основ. А оскільки це краще робити, вивчаючи світ, я запропонував метресі направити тебе до нас.

— Навіть не спитавши мого бажання? — спробував обуритися юнак, але згадав, що розмова з наставницею була. Просто він, в цей час, за звичкою, думав про щось інше.

— Ти маєш право відмовитися і повернутися до академії… — спокійно продовжив маг. — Але я впевнений, що моя пропозиція тебе зацікавить. Мій принце, дозвольте вам представити адепта загальної магії першого рівня — Метью Прутика. Принц Ніколаїс. У найближчому майбутньому… зрештою, до біса формальності — король Сонячного Піку.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 77 78 79 ... 105
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Королівство у спадок, Олег Говда», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Королівство у спадок, Олег Говда"