Читати книгу - "Нестерпний бос. Наречений за контрактом, Астра Вєєр"

Віка

Ця бійка, незрозумілі напади сказу Бєльського... Дістало вже все мене!

Я хотіла перервати бійку альфа-самців. Збиралася відтягнути Кирила за руку в дальній куточок виставкового залу і повідомити, що все, досить з мене. Послати його кудись подалі разом з договором. Аванс я сповна відпрацювала, проживу як-небудь.

А що я роблю? Що? Знову допомагаю підтверджувати звання нареченої.

Ну як допомагаю... геть втрачаю голову. Забуваю, що потрібно дихати повітрям. І дихаю тільки їм, розчиняючись у шалено порочному і нестерпно палкому поцілунку. Кирило міцно обіймає мене, проникає з напором, як ніби таврує. Спектно. Пристрасно. Наче з'їсть мене повністю всю. І я тремчу, тремчу. До самих кінчиків пальців.

Після поцілунку виявляється, що поруч вже нікого.

Якимось дивом всіх від нас відвели. Немає Олександра, десь поділися дві скажені красуньки, одна з яких Каміла. Хто друга, я точно не знаю, але мені вона не сподобалася з першого погляду. 

Тримаючись за руки повертаємося в основний зал для виставки. Мені настільки соромно, що я зовні та внутрішньо палаю від незручності. Зате Кирилу хоч би що, тримає впевнено високо підборіддя. Можна подумати, здійснив героїчний подвиг і головний трофей після битви при ньому.

На нас налітають розлючені Михайло з дружиною-художницею.

- Кіре, оце дякуємо, що ти нам зіпсував показ! Тебе лише в звіринець можна кликати, - лається старший брат Кирила.

- Я півроку готувалася! А ти що влаштував? - ображено голосить художниця. - Спочатку ваша бійка з Алексом, потім через тебе дівчат рознімали.

- Знову він прославився. Скрізь встигає! - підтримує дружину Михайло.

- Гей, стривайте, - Кирило перериває наїзди на свою адресу. - Мені допомогли прославитися. Сам я б не впорався.

- У сенсі допомогли? - Юля, художниця, розгублено дивиться.

- Твій чоловік і допоміг. Мій розумний, турботливий старший братик, - гмикає Кирило, показуючи на Михайла. - Він мене з Алексом сюди заманив. І він покликав на твою виставку моїх колишніх... е-е,... як би м'якше назвати їх, дівчат. Ось йому і дякуй за феєричну виставу.

- Що? Мішо, це все ти?!

- Ну я тільки на благо. Звідки я знав, що бійка почнеться?

- Ах, ти не знав!

Художниця підбігає до стіни, хапає найближчу картину, нею виявилася та, що з мочалкою. Підлітає і лупить чоловіка, насаджуючи полотно на голову.

- О! Тепер картина виглядає, куди цікавіше. Міша, так і ходи, - Кирило сміється на весь зал. А я відвертаюся, щоб не бачили, як мені смішно, прямо до сліз.

Найдивовижніше, що відвідувачів виставки навіть додалося. Народ хотів яскравого видовища і отримав. Порятунок фуршету Кирило бере в свої руки. Зв'язується зі знайомим власником ресторану, і відволікається на обговорення необхідних напоїв, закусок і солодощів.

Я поки чекаю. Терплю на собі допитливі погляди відвідувачів.

Мої думки далекі від мистецтва, а губи досі ще палають.

Якщо подумати, мій самий дахозносний поцілунок вийшов з Кирилом на корпоративі. Наш другий поцілунок ще гарячіший. Знову ж без глядачів не обійшлося. І мені вже страшно, де і як станеться у нас третій…

Стоп-стоп! Який третій? Гаразд, то Бєльський сказився, але ж я ще не зійшла з розуму. І прийде ж таке дурне в голову.

- Давай ще поцілуємося? - повернувшись, Кирило знову за мою талію чіпляється, і ду-уже підступно дивиться, зачаровуючи потемнілими очима, немов божевільна ніч відбивається на дні його блискучих карих радужок.

- Саме зараз? - подаюся назустріч, знову накриває хвилею тремтіння. - Почекай, - встигаю схаменутися і озирнутися. - Глядачів немає. Краще відчепіться від мене, Кирило Олексійовичу! Майте сумління виконувати свої умови.

Так! Кажу все це навмисно офіційно. 

Хочу наречену купую на термін договору, хочу її цілую, потім взагалі хочу.

Я проста співробітниця корпорації Бєльських. Незвична надавати ескорт послуги за програмою “Все включено”. Навіть якось прикро стає. Адже була хороша дівчинка, а стала приманкою для ненаситного вовка.

- Не ображайся, Вікторіє. Але поруч з тобою моє сумління кудись дівається, - зізнається Кирило.

Нічого собі зізнання, наче я не помітила!

- Зате моє при мені, - пирхаю.

- Це добре. Тому з пирогом не підведеш. Обіцянку потрібно виконувати!