Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1, Ян Фей"

Після того, як їх насварили, мисливці слухняно взяли гроші і пішли. Хоч вони й не обманювали купецьку даму, але не виявляли особливого невдоволення на обличчях. Вони наче звикли до такого торгу. З іншого боку, римлянка неспокійно торкалася шкіряних туфель з круглим носком під довгою спідницею. Її пара великих очей закотилася так, наче вони ніколи не зупинялися. Вона озирнулася, тримаючи в руках чашку паруючого ячмінного пива, наче чекала на когось.

é

Цілу зиму самопроголошена купецька дама сиділа в такому становищі, займаючись бізнесом або купуючи серця людей. Але не дарма її тут поважали. І не тільки тому, що вона була нареченою лорда або розпоряджалася половиною багатства території. Вона була в очах усіх як Бог багатства. Це сталося тому, що вона була доброзичливою і ніколи не використовувала свою особистість для тиску на людей. Вона навіть готова була цілий день сперечатися з шукачами пригод через різницю в кілька мідних монет.

Але саме через це люди не відчули різниці між своїми ідентичностями. Авантюристи не жили багатим життям. Гроші були дуже важливою річчю. Насправді вони не були високої думки про тих, хто розтринькував гроші. Серед усіх супутників і помічників Брандо тільки римлянин і Фрейя могли це зрозуміти.

.

Перевага Фреї була пов'язана з її сімейним походженням, тоді як Роман віддавав перевагу своїм інстинктам щодо цих блискучих дрібниць. Після зими вона поспілкувалася з багатьма шукачами пригод в Абі та інтегрувалася в них. Хоча такий контакт не був близьким, цього було достатньо, щоб Романка дізналася багато інформації, якої вона раніше не знала.

.

У цей час двері бару знову відчинилися, і настала хвилина мовчання. Маленька срібна ельфійська принцеса Метіша стояла в снігу. Вона була одягнена в просту хустку зі сріблястого хутра. Вона прикрила рот обома руками і видихнула. Її великі очі трохи нервували, коли вона дивилася на переповнений зал. Люди були трохи дивними в її очах. Ельфи не любили збирати стільки людей разом. Ельфи визначали друзів як своєрідну духовну прив'язаність. З давніх-давен таке почуття було дещо байдужим в очах людей.

.

Але вона приїжджала сюди не вперше. Вона була тут, щоб допомогти слузі лорда, Сіель у, передати звістку. Коли інші люди в барі побачили маленьку принцесу-срібного ельфа, вони мовчазно проклали для неї стежку. Перший раз, коли хтось дражнив її, маленька дівчинка з гострими вухами ледь не почервоніла.

, é .

В результаті поширилася чутка про сором'язливу другу наречену пана. Подумавши про це, Метіша не могла не витріщатися на римлянина.

Метиша, хочеш елю?

!

Ні!

?

Фруктове вино?

!

Ні!

Тоді я нагрію тобі чашку медового вина, добре?

!

Ні!

!

Метиша знав, що римлянин сам не п'є. Вона тримала чашку теплого елю тільки тому, що він був теплим. А цей хлопець був скупий до такої міри, що не хотів міняти чашку. Коли ставало холодно, він знову нагрівав його. Якби це було можливо, він обов'язково зробив би це ще раз наступного дня. Але, можливо, саме завдяки цьому скупому хлопцеві він зміг так акуратно оформити всі витрати і доходи території. У всякому разі, Метіша відчула головний біль, коли побачила купи золотих і срібних монет, які були для неї безглуздими.

!

Територія поступово стала на правильний шлях. Монети зі срібних копалень безперервно відправлялися римлянину, а купецька дама роздавала гроші біженцям. Звісно, це не була благодійна акція. Натомість це був перший випадок за півстоліття, коли Абіс відкрив велику кількість пустирів у лісі на північ від річки Гріс. Насіння озимої пшениці було посіяне і спало під снігом. Коли сніг танув, вони в будь-який момент виривалися з-під землі.

Ширі майстри-ремісники обговорювали прийом більшої кількості біженців з півночі. Будівництво дороги в Темному лісі повільно просувалося. Населення Абі не було великим. Навіть якщо рахувати жителів з Порт-Гріса і Мінського форту, цього все одно було далеко не вистачати для задоволення потреб. Не кажучи вже про нестачу робочої сили для Легіону Білого Лева, навіть будівельники рунного карлика Одума не могли пошкодувати ні крихти живої сили.

.

Основою цього плану була їжа. Але зрілість і спокій купецької дами в цьому питанні перевершили всі очікування. Як сказала Сіель , вона, здавалося, мала природний талант у галузі екології. Це був вроджений стиль керівництва, який дозволяв їй влаштовувати все спокійно і впорядковано.

Їжа з вже була відправлена сюди, але римлянин не роздавав її безпосередньо. Замість цього вони передавали його купцям і цим методом повертали гроші, які були розподілені раніше. І ось, через багато років, взимку цього року в Абісі був відновлений продовольчий ринок. З тих пір недалекоглядний Грауден все це забрав собі.

.

Римлянин вже почав думати про зниження винагороди для наступного набору. Брандо потрібно було більше людей, тому вона повинна була діяти саме так. Проблема їжі взагалі не була проблемою. Поки золото в Абі яскраво сяяло, купці Ампер-Сіл роїлися, як акули, що пахнуть кров'ю. Фактично вони вже були тут. Перший торговий флот не був великим, але продовольство і предмети першої необхідності розвантажувалися в Порт-Грі. Це не мало значення, їх буде все більше і більше.

,

Золото приваблювало не тільки купців, а й біженців з інших територій. Смак грошей, що вільно оберталися, був навіть солодшим за торт. Так раніше говорила її тітка, і дівчина-купець була в цьому дуже впевнена.

Вона відклала звіт про те, що Метіша передала Сіель у, і з Сіель око розплющеними очима запитала: Де Брандо, Метиша?

.

Мій Господь ще не повернувся.

.

Тоді я хочу з ним поговорити.

.

Ні. Метиша одразу відмовився. Це був не перший випадок, коли римлянин використовував її як мундштук. Вона відразу ж пояснила: З тих пір, як мій Господь увійшов в Петлю Пасатів, мій зв'язок з Ним, здається, обірвався.

—

А-а-а-а

Що ж, він просто хоче запитати вас, що ви плануєте робити після того, як витратили стільки грошей на наймання шукачів пригод для виконання дивних місій. Принцеса Срібного Ельфа глянула на купу оленячих шкур на столі і не могла не подумати, чи цей хлопець робить це просто заради розваги. Однак ця думка лише промайнула в голові дівчини-купці. У Метиші, як у Казкової Царівни, поняття багатства було дуже слабким. Якби тут були Скарлет