Читати книгу - "Крізь пекло, Валерія Дражинська"

- Я представляю інтереси Анни Володимирівни, - я вже нічому не дивувалася, а ось у людини навпроти смішно витягнулася щелепа, - Бачте, у моєї клієнтки, - на моє плече опустилася рука і злегка стиснула його в заспокійливому жесті, - тонка душевна організація. Нещодавно в Анни Володимирівни була травма, після якої вона активно відвідує психотерапевта. Їй суворо протипоказано нервувати. Тож надалі всі контакти у цій справі тільки через мене. Ходімо, Анно Володимирівно, я вас проведу, - адвокат допоміг мені піднятися наче тяжкохворій, - Можете попрощатися з паном капітаном. Більше ви його не побачите. А я зараз повернуся, Ілля Андрійович, та ми продовжимо, а точніше почнемо розмову.

- А відколи це ви займаєтеся благодійністю, Андрію Віталійовичу? Така акула, як ви, і раптом зайнялися середнім класом. Не ваш рівень! - не витримав від єхидства шановний Ілля Андрійович, який залишився в дурнях.

- У містера Дрого Далтона, який є нареченим Анни Володимирівни, таких акул цілий океан, - спокійно відповів адвокат.

- До побачення, Ілля Антоновичу, - не змогла не увімкнути стерву та спеціально сплутала його по батькові.

Перенервувала! Не тільки сьогодні.

- Прощавайте, Анно Володимирівно!

Кінець