Читати книгу - "Земля Санникова"

Існування онкілонів і палеолітичної людини теж вразило його, так само, як і відомості про їхнє життя та звичаї.

Перед тим, як викласти тяжкі спогади про останні дні Землі Санникова і її мешканців, Горюнов зробив паузу. Шенк прийняв це за закінчення розповіді й сказав:

— Адже ви привезли щоденники, фотографії, можливо, навіть черепи й шкури тварин, начиння онкілонів і дикунів? От так доповідь улаштуємо ми і вразимо всіх Хом невіруючих!

— Так, все це було в нас… але все, все загинуло!

— Ну що ви таке кажете! Так-таки все, все?

Із хвилюванням вислухав Шенк кінець розповіді, роздивився фотографію та гірські породи й сказав:

— Отже, ми знаємо тепер, за свідченнями чотирьох очевидців, що Земля Санникова існує, знаходиться на північ від острова Котельного приблизно за сто кілометрів, являє собою величезний кратер вулкана, який нещодавно поновив свою діяльність. Ось на підставі цих даних я спробую в найближчому майбутньому спонукати академію спорядити експедицію з достатнім постачанням коштами й науковими силами, щоб досягти цієї землі та якнайскоріше вивчити те, що ще лишилося від її населення. Ви обидва, звичайно, візьмете в ній участь, щоб своєю досвідченістю забезпечити успіх справи.

— Так, звичайно! Але як тепер із доповіддю в академії й наукових товариствах? — запитав Горюнов.

— Зараз вона все тільки зіпсувала б, — сказав Шенк. — Погодьтесь, що все, що ви мені розповіли, так незвично, так дивно й неправдоподібно, що потрібні переконливі докази, а того, що ви можете показати слухачам, зовсім не достатньо. Ця фотографія татуйованої жінки — скажуть, це ескімоска або чукчанка, адже вони в оселях ходять теж роздягненими, і дуже схожі на них. Оцей базальт із гребеня Землі Санникова — чим ви можете довести, що його взято не з Острова Беннетта або зі Святого Носа? А ця фотографія улоговини з озером і виверженням вулкана — на ній майже нічого не видно! Чому ви не фотографували більше й краще після загибелі нарт із результатами?

— Тому що ми витратили весь запас пластинок в улоговині на фотографії людей, тварин, природи й випадково залишилася тільки одна в касеті. Цю жінку я фотографував уже в Якутську.

— Прикро! Якби хоч були знімки землі з гребеня, а також острова Беннетта, то це були б докази. А так ніхто не повірить вам.

— Невже й ви не вірите мені? — вигукнув пригнічений Горюнов.

— О ні, я цілком вірю! — поспішив заспокоїти його Шенк. — Вигадати все, що ви розповіли, неможливо… Але інші люди, більш недовірливі, скажуть: от старий дурний чоловік, дав гроші якимось невідомим засланцям, котрі сплели йому смаленого дуба. Вони ці гроші прогуляли й потім разом вигадали повчальну розповідь для маленьких дітей про фантастичну землю та її дивне населення, яку й розповіли довірливому Шенкові для виправдання витрат. Ні, краще поки що помовчати!

— Поки що? Допоки?

— Доки нова експедиція за вашою участю не відвідає землю, не знайде цей величезний кратер, затоплені ліси, новий вулкан, кістки тварин і людей. Тоді й ви виступите зі своєю доповіддю, яка, підтверджена документами й учасниками нової експедиції, уже зустріне повну довіру й збереже для науки відомості про життя й загибель нещасної Землі Санникова…

— Так, ви маєте рацію! — сказав Горюнов. — Це буде більш доцільно. Дискредитувати вас і себе ми, звичайно, не хочемо.

— Але, — продовжував Шенк, — час спливає і стирає спогади. Треба на свіжу пам’ять зараз же скласти опис — для мене особисто — всієї мандрівки. Я його збережу до слушного часу.

— Звичайно, я зроблю це неодмінно, це мій священний обов’язок. Дещо я записав на острові Беннетта й під час сидіння в куховарнях і в Якутську. Тепер я все це викладу систематично й віддам вам за два-три тижні. А ось і наш грошовий звіт і залишки так щедро відпущених коштів.

Шенк подивився звіт, але гроші повернув Горюнову:

— Я бачу, що ви не визначили ані собі, ані Ордину ніякої винагороди. Це неправильно — будь-яка праця має бути оплаченою.

— Але ж ми не привезли вам майже нічого, крім фантастичної розповіді й двох десятків каменів, тому не заслуговуємо на винагороду.

— Те, що ви повернули мені частину грошей і не полінилися приїхати з Козачого, за десять тисяч кілометрів, щоб показати ці залишки й свою розповідь, знищило б останній сумнів у вашій правдивості, якби такий у мене був. Ні, ви виконали дуже нелегке завдання, і не ваша провина, що результати загинули. Це траплялося вже не раз; тонуть кораблі, які везуть колекції й звіти, і самі учасники ледве рятують своє життя. І з вами сталася аварія корабля. Гинуть колекції, які пересилають поштою. Ні, ні, ви маєте отримати якусь платню. Крім того, ви будете писати для мене звіт, житимете заради цього тут, а життя в столиці дороге. Візьміть гроші хоч як гонорар за цей звіт.

Горюнову довелося взяти гроші, щоб не образити Шенка. Невдовзі він подав звіт, а потім вступив до університету, щоб краще підготуватися до наступної нової експедиції.

На жаль, вона не здійснилася й досі. Почалася війна з Японією, і академія не могла отримати потрібних коштів. А після закінчення війни Шенк помер, лиш зробивши перші кроки для виконання проекту. Не стало людини, яка наполягала на дослідженні Північного Сибіру, і про нього забули надовго. Горюнов і Ордин марно чекали на звістку від Шенка й узялися за інші справи. Але звіт, який зберігся серед паперів Шенка в архіві академії, послужив матеріалом для цієї книжки. Можливо, вона викличе зацікавленість до таємничої Землі Санникова в когось із молодого покоління й змусить вирушити на пошуки її серед льодових просторів Північного моря.

Примітки

1

Мається на увазі Радянський союз — країна, що існувала до 1991 р.

2

Вельбот — легке веслове судно з однаковими гостроконечними носом і кормою; його парусне оснащення складається з розрізного фока; фок — нижній прямокутний парус на передній щоглі корабля.

3

Риркайпій — чукотська назва мису Північний, перейменованого на мис Шмідта.

4

Іркайпій на карті Норденшельда відповідає мису Риркайпій, або Північному на російських картах.

5

За новими даними, вся північ Сибіру до 60–62° північної широти зазнала дуже сильного зледеніння.

6

Гуси під час линяння втрачають махові