Читати книгу - "Пси господні, Марчін Швьонтковський"

такою. Тому, як тільки вони пройшли пагорб, за яким, власне, і з'явилося містечко Бірштайн, що чарівно розкинулося не надто розлогою і невисокою забудовою біля підніжжя замкового пагорба, на якому стояла одна з родових резиденцій Ізенбургів, вони зіскочили з коней і рушили пішки. Пройшовши решту милі, Шенк і Катаріна зупинилися на узліссі, а Світлий з грошима полетів купувати для Катаріни будь-яку сукню, яку тільки міг. Чекаючи на повернення селянина, вони мовчали. Найманець боявся запитати, дівчина не хотіла розповідати.

Світлий повернувся з простою котарді[27] із зеленого сукна, напевно, усвідомлюючи, що це вбрання великої пані – але за це він не тільки не дав себе обскубти, але навіть приніс здачу. Панянка вимагала поставити намет, щоб вона могла переодягнутися, але намету не було. На кілька хвилин виникла патова ситуація, під час якої Шенк нервував, а дівчина категорично відмовлялася переодягатися, не ховаючись. Врешті-решт вони дійшли консенсусу: чоловіки від'їхали, а Катаріна, сховавшись між деревами, вдяглася в новий одяг.

– Гаразд, а тепер поїдемо на справжню купівлю, – чітко наказала вона.

Вони в'їхали в місто, де не вщухала метушня. Провідник пояснив:

– Я розмовляв з перекупщиками. Сьогодні до міста має приїхати герцог, але я не знаю, який саме. А ще я знаю таке: куди навесні приїжджає князь, там буває війна, тож люди готуються до війни.

Насправді ж галас зчинився через те, що городяни з шаленою швидкістю розкуповували вміст яток, а міська варта бігала туди-сюди зі стурбованими обличчями, з алебардами на плечах і стискаючи в руках рулони паперу з наказами. За таких умов мандрівники непомітно зливалися з натовпом.

Шенк звернувся до Катаріни:

– Як ти хочеш потрапити до замку?

– Спершу мені потрібна нова сукня. Давай швидко знайдемо дешеву швачку. Ще мені треба зачесатися, тож знімемо кімнату в заїжджому дворі. Ти ж знайди спосіб повідомити іншим, де ми, бо вони приїдуть пізніше за нас, а коней у них немає. Ну ж бо, ходімо, – наказала Катаріна, ніби напередодні ввечері згадала, що вона аристократка, або ж до неї дійшло, наскільки вразливими перед нею були чоловіки, які її оточували.

Підготовка зайняла кілька годин. На щастя, у кравчині була досить гарна і дешева сукня, яка потребувала лише кількох поправок. Знайшлася також кімната в заїжджому дворі, тож Катаріна вимила обличчя і руки та зачесала волосся на південний манер, розклавши пасма по боках голови. З такою зачіскою і в блакитній сукні з тафти вона виглядала дуже гарно. Шенк і Світлий теж привели себе до ладу.

Графиня окинула їх критичним поглядом.

– Гаразд. Нам би не завадило ще трохи спорядження....

Найманець заскреготав зубами.

– Ти щойно витратила майже всі наші гроші, – зауважив він.

– Нема над чим роздумувати. Поїхали.

Вона по-жіночому сіла на здобутого ними коня, який заіржав, здивувавшись легкій вазі. Чоловіки взяли сивка і мула за поводи, і вся команда вирушила довгою звивистою дорогою, що тягнулася через усе місто, до замкової брами, розташованої між двома крилами. Фортеця Бірштайн була невеликою, але гарно розташованою і зі смаком збудованою, до того ж у розгалуженні річки, і тому її так важко було здобути, незважаючи на її середньовічне походження і високу брилу, нічого не варту перед обличчям сучасної артилерії. Як і передбачала Катаріна, побачивши дворянку на породистому коні, охоронці навіть не зупинили їх – одразу відчинили ворота. Коли мандрівники зупинилися на подвір'ї, мажордом привітався з ними і запросив Катерину всередину. Він критично оглянув її супутників.

– Його милість Шенк – це мій ескорт, він піде зі мною. Світлий, звичайно ж, пошукає собі місце в стайні, чи не так, Світлий?

– Зрозуміло! –