Читати книгу - "Мережевий ефект"

Так, це, безумовно, були цілі. Але багато з них все ще мали характеристики, які робили більш очевидним, що це люди, які були фізично змінені, і подібні до того типу високого худого інопланетного шикарного вигляду цілей, яких взяв на борт АРТ. Більшість з них носили грубий робочий одяг, звичайний для колоній чи видобутку корисних копалин, або дешевшу, більш пошарпану версію костюмів середовища АРТа з капюшонами, але без дихальних пристосувань, або суміш звичайного робочого одягу плюс випадкова колекція того, що виглядало як стара форма та захисне спорядження. Через це було важко побачити обличчя, але дрони виявили цілу групу, де сірий колір шкіри, очевидно, був якимось прогресуючим станом, а не природним чи косметичним ефектом. Цікаво, що ті, хто був більш очевидно людиною-імпом, не всі воювали на одній стороні.

Я не помітив жодної характерної зброї у ворогуючих сторін. Вони використовували снарядну зброю без логотипів, яка виглядала погано зібраною вручну із запасних частин, і я відзначив лише одну зброю, яка, ймовірно, надійшла від контактної сторони Баріш-Естранза. Оскільки всі багато бігали, я не міг отримати точний підрахунок, але тут були присутні щонайменше сотня цілей, і навколишнє звучання свідчило про продовження боротьби в коридорах на схід. Жодних ознак ворожих дронів, але під балконом на східній стороні я помітив уламки, які могли бути їхніми уламками.

Все це виглядало як великий безлад, але дало мені дві речі: (1) теорія про те, що цілі-колоністи, які зазнали зараження артефактами інопланетян, ймовірно, була правильною. (Ми були впевнені в цьому приблизно на 82 відсотки, але було приємно доходити до 96 плюс.) І (2) у них були принаймні дві фракції, які не ладнали між собою.

Але якщо команда АРТа прибула сюди у розпал сутички, мені не сподобалися їхні шанси. Я не бачив мертвих людей, але якщо їх тут захопили в полон, справа буде набагато важчою, ніж я вважав.

Але мої безпілотники тепер знаходили багато кабінок і можливих схованок уздовж стін під моїм розташуванням, таких як отвори для складських приміщень для вантажів, ще один дверний проріз, про який карта говорила, що він пролягав під цим балконом аж до зовнішньої сторони дока, місце для стоянки, призначене для старішої моделі бота-самоскида, вхід у вестибюль до ліфтів…

Зачекай. Ми якраз туди йдемо.

Декоративна скляна стіна вигнулася подалі від відкритих дверей у вестибюль ліфта, а збоку від цієї стіни присіла фігура. Кут нахилу був поганим, але я бачив руку, яка відбивалася у склі, і вона була темно-коричневого кольору, одягнена в декоративний плетений браслет. Відсунутий рукав футболки був світло-блакитним. Жодна з цих речей не передбачала "цілі".

Якби ви щойно прибули після падіння і виявили, що на майданчику купа цілей б’ється або збирається розв’язати битву, ви могли б побігти до очевидного захисту ліфтів. Тоді ви виявите, що живлення відключене, а ліфти неактивні, і ви випадково потрапили в бійку. Я відправив безпілотник, щоб подивитися ближче.

Тепер на зображенні було добре видно людину, що присіла за скляною стіною. Це була Айріс Іріс з АРТа.

У мене був момент радості. АРТ збирався відчути таке полегшення.

Айрісс була маленькою, коротшою і стрункішою за Ратті, і трішки вищою за Амену. Її темне волосся було кучерявим, і сильно хиталося, тому вона відтягла його і зв’язала гуртом. Її футболка з довгими рукавами, штани та м’яке взуття були невимушеною версією блакитної форми для екіпажу АРТа, і вона вже мала плями на колінах та ліктях, порізи на руках та знебарвлений синець на лівому передпліччі, але гірших травм не було.

Безпілотник прокрався повз неї, за ріг і коротким коридором у вестибюль підйомників. Там були решта.

Четверо людей присіли біля стіни біля підходу. Вони зняли панель з плати управління і працювали над нею з неадекватними інструментами та крихітним світильником. Вони, мабуть, намагалися відкрити одні з дверцят трубки, щоб потрапити у вал.

Ну, це мало бути складним. Я надіслав, "Оверс, який ваш статус?"

"У нас все добре, — відповів він. — Ви щось знайшли?" Моя камера безпілотника показала, що вони з Тьяго перебували у вестибюлі капсули з технічним обслуговуванням і обшукували шафи.

Я надіслав їм огляд з безпілотника на протистояння та на екіпаж АРТа. Було якесь тихе збуджене шепотіння. Тоді Тьяго сказав: "Чи можемо ми витягнути їх через ліфт, якось під’єднавши живлення?

Оверс сказав: "Це не спрацює — нам доведеться знайти електростанцію, перезапустити її. Але якби ми могли потрапити у вал трохи вище за них і відкрити двері на їх рівні зсередини…

Мені не сподобався цей план. Ми не знали, як довго триватимть бойові дії, вони можуть припинитися в будь-який момент, і той, хто переміг, піде за людьми, які потрапили у пастку. Я сказав: "Це займе занадто багато часу, і цілі можуть блокувати вал. У мене є краща ідея.

Принаймні, так я думав тоді.

Важчою частиною була боротьба з тисячами годин модульного навчання та досвіду плюс здоровий глузд, який стверджував, що ніколи не передавай зброю людині і особливо ніколи не кажи їй щось з нею робити. Зброя, про яку йшла мова, була лише попперами, а людина — Всесвітом (який на відміну від неї ніколи не панікує), але все таки.

Тепер Оверс йшов за безпілотником на балкон, який я знайшов. Це була жахлива позиція для снайпера, але для мого плану балкон годився. Я був з Тьяго в нижньому коридорі, який, як я сподівався, буде нашим маршрутом втечі. Ніякого зв'язку, окрім моїх безпілотників, — мені довелося надіслати безпілотники, щоб встановити пряме з'єднання з Distraction01 та Distraction02. Оверс зв'язався з нами через сімнадцять секунд, і ми повинні були продовжити, як тільки Оверс буде на своєму місці. Якраз вчасно, тому що через 1,4 хвилини я відзначив затишшя у другій зоні конфлікту, коридорах на схід від камери прибуття, і останнє, що мені зараз було потрібно, — це щоб "цілі" оголосили перемир'я і припинили стріляти один в одного.

Тьяго, що стояв зі мною у коридорі, виглядав напруженим. Знизивши голос, я сказав: "Ти впевнений, що з тобою все добре?"

"Так, я впевнений, і постійно знову і знову питати мене не допоможе", — прошепотів він у відповідь.

Ну, у цьому він не помилявся. Проблема була переважно