Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Марсіянин 📚 - Українською

Читати книгу - "Марсіянин"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Марсіянин" автора Енді Вір. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 78 79 80 ... 121
Перейти на сторінку:
погравшись у справжній тетріс, я знайшов спосіб відсунути першу батарею так, щоб пролізла друга. Разом вони займають усю передню половину причепа. Якби я не викинув раніше непотрібний мотлох, то ніколи б вмістив їх обидві.

Батарея причепа знаходиться у ходовій частині, але головна лінія живлення проходить через герметичний відсік. Так я зміг під’єднати батареї Габа напрямки. (Не так вже й легко у скафандрі для ПЧД).

Перевірка системи з ровера показала, що я правильно з’єднав дроти.

Все це може виглядати не важливо, але це насправді неймовірно. Це означає, що у мене буде 29 сонячних стільників та 36 кВт-год емності. Врешті я тепер здатен долати 100 км на день.

У всякому разі 4 дні з 5.


Згідно з моїм календарем зонд з додатковими запасами для Гермеса запустять з Китаю через два дні (якщо не буде затримок). Якщо все провалиться. уся команда буде у глибокій сраці. Я переймаюсь через це більше ніж через що-небудь інше.

Я перебуваю у смертельній небезпеці місяцями, можна сказати вже звик. Але тепер я знову нервуюсь. Вмерти - це погано, але смерть моїх колег - це багато гірше. І я не знатиму я пройшов запуск, поки я не дістанусь до Скіапареллі.

Хай щастить, друзі.







Розділ 19

- Гей, Мелісо… - сказав Робер. - Мене чути? Ти мене бачиш?

- Голосно й чітко, крихітко, - сказала капітан Ллюїс. - Відео зв’язок хороший.

- Вони сказали, що у мене 5 хвилин, - сказав Роберт.

- Ліпше ніж нічого, - сказала Ллюїс. Ширяючи у своїй каюті, вона легко торкнулась переборки щоб зупинити дрейф. - Приємно бачити тебе у реальному часі.

- Так, - Роберт усміхнувся. - Я майже не помічаю затримку. Маю сказати, я дуже чекаю на твоє повернення додому.

Ллюїс зітхнула.

- Я теж, крихітко.

- Зрозумій мене правильно, - швидко додав Роберт, - я розумію чому ти робиш усе це. Та все ж, через егоїстичні переконання, я сумую за дружиною. Гей, ти ширяєш?

- Га? - мовила Ллюїс. - А, так. Зараз корабель не обертається. Відцентрової сили тяжіння немає.

- Чому?

- Тому що ми стикуватимемось з Таіянг Шеном через кілька днів. Нам не можна обертатись, коли стикуємось.

- Розумію, - сказав Роберт. - То як справи на кораблі? Хтось дратує тебе?

- Ні, - Ллюїс заперчувально покрутила головою. - Вони хороша команда, мені з ними пощастило.

- О, слухай! - сказав Роберт. - Я роздобув чудове доповнення до нашої колекції!

- О, що ти знайшов?

- Оригінальний випуск 8-мидоріжкового альбому Abba's Greatest Hits. Все ще у оригінальній упаковці.

Ллюїс витріщила очі.

- Справді? 1973-го чи один з перевидань?

- Точно 1973-го.

- Ого! Чудова знахідка!

- Та й не кажи!


Здригнувшись востаннє, реактивний літак зупинився біля брами.

- О боги, - сказав Венкат, розминаючи шию. - Це був найдовший переліт за усе моє життя.

- М-м… - видав Теді, потираючи склеплені повіки.

- Принаймні ми не повинні їхати у Джіукван до завтра, - простогнав Венкат. - 14 ½ годин лету - для одного дня досить.

- Не розслабляйтесь, - сказав Теді. - Нам все ще потрібно пройти прикордонний контроль, а також нам мабуть потрібно заповнити купу форм, бо ми представники уряду США… минуть години доки ми зможемо поспати.

- Ла-айно-о-о.

Забравши валізи вони поплентались з літака разом з іншими пом’ятими подорожніми.

Термінал 3 міжнародного аеропорту Бейджін Кепітал був повен відлунювань типової для величезних терміналів мішанини звуків. Венкат й Теді продовжили свою путь, у той час як китайські громадяни йшли від виходу з літака до пункту спрощеної перевірки.

Венкат зайняв місце у черзі, Теді став позаду першого й уважно оглянув термінал сподіваючись побачити цілодобову універсальну крамницю. Він був би радий будь-якій формі кофеїну.

- Даруйте, панове, - почувся голос осторонь від них.

Повернувшись вони побачили молодого китайця у джинсах і футболці.

- Мене звуть Су Бін Бао, - сказав той бездоганною англійською. - Я працівник Китайської Національної Космічної Адміністрації. Я буду вашим гідом та перекладачем протягом вашого перебування у Китайській Народній Республіці.

- Приємно познайомитись, пане Су, - сказав Теді. - Я Теді Сандерс, а це доктор Венкат Капур.

- Нам потрібно поспати, - негайно сказав Венкат. - Відразу я пройдемо прикордонну перевірку, будь ласка, відвезіть нас у готель, щоб ми могли поспати.

- Я можу зробити ліпше, докторе Капур, - усміхнувся Су. - Ви офіційні гості Китайської Народної Республіки. Вам дозволено не проходити прикордонну перевірку. Я можу повезти вас у готель негайно.

- Я люблю вас, - сказав Венкат.

- Передайте Китайській Народній Республіці нашу подяку, - додав Теді.

- Я передам, - Су Бін усміхнувся.



- Гелено,

1 ... 78 79 80 ... 121
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Марсіянин», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Марсіянин"