Читати книгу - "Душа дракона, Лаванда Різ"

- Я звичайно перепрошую, але це не візит ввічливості, - сміливо відгукнулася Джин. - Мене звуть Джинджер, я дружина дракона, командора Варона з Угрюм гори. Я прийшла просити про допомогу в обмін на вашу свободу. Але для початку, тарр Шай, будь ласка, поглянь на мене, подивися мені в очі! Це все спростить, обіцяю. Так тобі стане легше зрозуміти мене.

- Хм, - Шай повільно та навіть ліниво піднявся зі свого місця, спустившись до дівчини ходою ласкавого вбивці. У кожному його русі відгукувався оскаженілий дракон, але це був інший звір, з таким Джин раніше не стикалася. Дар іскри при такій смертельній близькості пішов кудись у п'яти, тепер вона тремтіла не лише від холоду. Сила, що віяла від цього владики, наганяла на неї тваринний жах. - Я дещо чув про іскру, - хитро шепнув він, схилившись до її вуха, обдаючи жарким диханням. - За дурня мене тримаєш??!! - раптом гаркнув він щосили, чим змусив її підстрибнути на місці.

- Тут, в утробі землі наш будинок. Тут, ми створили свій світ, та він геть  інший. Тут свої закони, й тут немає місця вашим обрядам, сказанням та богам. А тим більше - немає місця іскрам!!! Ти насправді сподівалася, що подивившись мені в очі та проникнувши у мою душу, змусиш мене ходити перед тобою навшпиньках?! - його рука грубо вчепилася їй у підборіддя. Шай силою змусив її дивитися на нього. - Діє? - брови правителя зійшлися на переніссі, очі перетворилися в дві чорні щілини. - Вже відчуваєш наш зв'язок? Бачиш моє минуле, що я їв на сніданок? Правильно, порожньо! Ти для мене комаха, яка заповзла  сюди з поверхні, я можу розчавити тебе двома пальцями. Я б це зробив з величезним задоволенням, якби не пророцтво. Ти прийшла укласти з нами угоду, тобі уготовано відкрити нам двері, Джинджер. Я чекав тебе руда людинка з великими синіми очима фіалками, я бачив тебе в своїх снах. Я знаю про тебе куди більше, ніж ти сама. Ти й гадки не маєш, з ким розмовляєш, та кого зібралася підчепити на гачок свого дару. Тут інші сили! Я іншої породи! Мною не можна керувати! ... Всі люди так бридко пахнуть? Що це? - його голос з оглушливого рику перейшов на спокійний, допитливий тон.

- Гусячий жир, - змарнів, ледь чутно видихнула Джин. - Від обмороження.

Блиснув кинджал, та в мить ока, з майстерною точністю, не зачепивши шкіри, Шай розрізав їй на животі верхню та нижню сукню. Джин не те що йойкнуть, вона навіть дихати перестала, коли його обличчя торкнулося її оголеного живота, де він з шумом втяг повітря, немов ведмідь, обнюхуючи тіло своєї здобичі.

- Цікаво, - промовив Шай, а потім різко роздерши тканину ще більше, встромив свої зуби прямо їй в бік, пробуючи на смак її кров.

Джин задихнулася від болю, розуміючи, що не в силах перешкодити йому зробити те, що він задумав, навіть вбити її. Але Шай випростався, подряпав своє зап'ястя, приклавши його до її рани. Його кров засичала, змішуючись з кров'ю Джин. Тепер дівчина відчувала, що готова втратити свідомість, але цього не відбувалося. Замість цього її рана затяглася на очах, а на місці укусу залишилося лише два маленьких рубця.

- Сподіваюся, у тебе є ще купа потворних суконь і ти не будеш шкодувати про ці, - кинув він, посміхаючись. - Так що у вас там сталося? - запитав Шай як ні в чому не бувало.

- Що це було? - видавила Джин побілілими губами.

- О, - Шай недбало махнув рукою, - Хотів переконатися, чи не здалося мені, а ще я надав тобі такий бажаний зв'язок. Ти й справді тепер будеш відчувати мене, але питання в тому, хто ким буде керувати, - Шай зареготав, упершись руками собі в боки. - Я б вічно дивився на твоє гарненьке перелякане обличчя! Давненько переді мною так не тремтіли. Дуже скоро я буду насолоджуватися тисячами таких облич, але завжди буду пам'ятати свою першу тремтячу дівчину, - безцеремонно притягнувши її до себе, він вп'явся в її губи зухвалим та нерозділеним поцілунком.

- Не смій! - прошипіла Джин, приходячи до тями. Праведний гнів обдав її жаром, а страх миттєво перетворився на ненависть, яка клекочучи розлилася у її погляді.

- Мені мусить стати страшно або соромно? - хмикнув Шай. - Зауваж, людинка, завдяки цьому ти перестала мерзнути. Я зробив це заради тебе, дурна мала. Розповідай, ти здається, поспішала, питання життя та смерті не чекає.

- Я передумала. Ми вирішимо все по іншому! - впевнено заявила Джин, рішуче піднявши голову. - Я повертаюся, зовсім не рада була бачити.

   Не з'ясовуючи, як вона вибереться у цілковитій темряві із лабіринту підземних ходів до лазу на свободу, але гордо розвернувшись, Джин попрямувала до найближчого отвору.

- Він заборонив тобі жертвувати собою, він взяв з тебе слово, - прозвучало їй услід. - Варону б це не сподобалося. У тебе немає іншого варіанту, лише цей відчайдушний. Це не спало Норму на думку - це був запасний план Варона. Зупинись, Джинджер! Цей хід все одно веде не туди, куди ти зібралася, - обізнаність Шая змусила її зціпеніти від жаху. 

Страх знову став боротися з ненавистю до цього незвичайного створіння. Сотню разів вона вже пошкодувала, що полізла під землю та  дізналася про Чорну лють.

- Значить так, слухай мене, моя тендітна красуне, ворота повинні впасти до заходу сонця. І вже цієї ночі ми нападемо на Сторожову вежу, де тримають Варона. …Ти здивована, струмочок? - голос Шая пролунав зовсім поруч, прямо за спиною, він стояв так близько до неї, що Джин відчувала жар, який йшов від тіла дракона. - Зізнатися, я теж здивований, моя мила. Мені подобається, ця нова особливість мого дару. З драконами це не працює. Потрібно буде спробувати й на інших людях теж. Твоя кров заповнила білі плями, те, чого я ще про тебе не знав, чого не бачив у своїх снах. Тепер я знаю про тебе кожну дрібницю, пережиту тобою до цього дня. Ох ти ж! - протягнув він, немов смакуючи,  безсоромно розглядаючи її душу. - Любов ... ще одне дурне та дивне почуття. Більше схоже на хворобу. Там нагорі у вас повний бардак, але я наведу порядок. Мене зворушує твій норов, Джин, він мене полонить. Тобі збережуть життя. Тобі, Варону, його воїнами та усім, хто зречеться намісника Сабура та присягне на вірність мені. Доля кинула кістки, - Шай ривком розгорнув її обличчям до себе. - Ти рок, який прийшов на цю землю. Ти народжена, щоб звільнити мій народ та змінити течії в цьому світі. Ти знаєш, що ти блефуєш, що у тебе немає іншого виходу. Навіть якщо ти здасися їм - вони все одно вб'ють твого чоловіка, - тарр дивився їй в очі так пильно, що у Джин мимоволі покотилися сльози. – Іди, Джин. Ти промовчиш про те, що твій дар іскри відступив переді мною. Нехай дракони з Угрюм гори обрушать ворота. Я завжди тримаю своє слово. Саме так я й став правителем. Ще - у мене немає слабких сторін, - останні слова він вже прошепотів їй на вухо, навмисне торкаючись губами, бавлячись її здриганням.