Читати книгу - "Свобода"

була приємність. Він умів дуже добре слухати і вважав будь-кого іншого цікавішим та більш вражаючим за себе. У нього була надзвичайно біла шкіра, слабке підборіддя, кучеряве волосся, ніби в янгола, та незмінні круглі окуляри у дротяній оправі. Він розпочав будувати кар’єру в «ЗМ» як юрисконсульт, але там успіху не досяг і загрузнув у соціальній допомозі та філантропії, у корпоративному тупику, де приємність ставала йому в нагоді. На Бар’єр-стрит він завжди роздавав безкоштовні квитки на концерти Гатрі[13] та камерного оркестру й розповідав сусідам про несподівані зустрічі з місцевими знаменитостями, наприклад, Гарісоном Кейлором[14], Кірбі Пакеттом[15] та одного разу навіть із Прінсом[16]. Нещодавно, на превеликий подив, він пішов із «ЗМ» і став консультантом з питань розвитку в природоохоронній організації. Ніхто, окрім Полсенів, не мав жодних підозр щодо того, наскільки Волтер невдоволений своєю роботою, але від природи він був у такому самому захваті, як і від культури, а єдиним зовнішнім проявом такої зміни в його житті стала зайнятість на роботі також під час вихідних.

І ця зайнятість, можливо, і стала однією з причин, через яку він не втручався, як того можна було очікувати, у конфлікт між Петті та Керол Монаген. У відповідь на безпосереднє питання про цю ситуацію він лише нервово посміювався. «Я тут посідаю нейтральну позицію», — відповідав він. І цю позицію він зберігав протягом усієї весни та літа того року, коли Джоуї навчався на другому курсі, а потім ще й наступної осені, коли Джесіка поїхала до коледжу на схід, а Джоуї залишив батьківський дім і Переїхав до Керол, Блейка та Конні.

Той переїзд був бунтарським вчинком та ножем у серце Петті — то був початок кінця її життя в Ремзі-Гіллі. Липень та серпень Джоуї провів у Монтані, працюючи в Кароліні, на фермі головного жертводавця організації, де працював Волтер, і повернувся звідти із широкими чоловічими плечима та вищим на два дюйми[17]. Волтер, який не мав звички хвалитися, зволів повідомити Полсенам на пікніку у серпні, що той жертводавець зателефонував йому й розповів, що просто «у захваті» від того, як безстрашно та невтомно Джоуї ловив телят і працював з вівцями. Петті, тим не менш, на тому самому пікніку вже зовсім збожеволіла від болю. У червні, до того як Джоуї поїхав до Монтани, вона зуміла забрати його на Безіменне озеро, щоб він допоміг їй у господарстві, але єдиний сусід, хто бачив їх там, описував жахливий день, коли став свідком сварки між матір’ю та сином, які терзали одне одного, виставляючи це на загальний огляд; Джоуї висміював манірність Петті й, нарешті, відкрито назвав її «дурною», на що Петті почала кричати: «Ха-ха-ха, дурна! Господи, Джоуї, ніколи не втомлююсь дивуватися твоїй зрілості! Назвати матір дурною перед чужими людьми! Це ж так підіймає тебе в очах сторонніх! Який же ти в мене великий, дужий, незалежний чоловік!»

Наприкінці літа Блейк майже завершив роботу над великим залом й оздобив його усілякими приладами, які так йому подобались: ігровою приставкою «Плейстейшн», настільним футболом, охолодженим пивним барильцем, телевізором з величезним екраном, настільним аерохокеєм, скляною люстрою з логотипом «Вікінгз» та механічними кріслами з відкидними спинками. Сусідам лишалося тільки уявляти сарказм Петті стосовно цих принад за обідом, під час якого Джоуї назвав її дурною та несправедливою, а Волтер розізлився й наказав, щоб Джоуї вибачився перед Петті, — але ту ніч, коли Джоуї переметнувся до ворожого сусідського табору, уявляти не було потреби, бо Керол Монаген миттєво скористалася нагодою й описала його: голосно, докладно та зловтішно — так, щоб її почули всі сусіди, які не підтримували Берґландів.

«Джоуї був такий спокійний, ну зовсім спокійнісінький, — розповідана Керол. — Господь бачить, він був абсолютно холоднокровний. Я вийшла на вулицю разом із Конні, щоб підтримати його та розповісти всім, що я цілком на його боці, бо ви ж знаєте Волтера: він такий делікатний, він міг би вирішити, що мене це обтяжить. Але Джоуї виказав велику відповідальність, втім, як завжди. Він просто хотів показати, що наші думки в цьому збігаються, і прояснити все раз і назавжди. Він пояснив Волтеру, що вони з Конзі вже все узгодили зі мною, а я, у свою чергу, сказала Волтеру — бо я знаю, він переймався через це — я йому сказала, що прогодувати його сина для мене не проблема. Блейк та я — ми ж тепер родина, і ми будемо раді годувати ще один рот, а Джоуї й раніше допомагав по дому — сміття виносив, посуд мив — і завжди був охайним. Окрім того, я сказала Волтеру, що вони з Петті завжди були такі щедрі до Конні, годували її і все таке. Мені хотілось наголосити на тому, що вони дійсно були такими, коли я не знала, що з власним життям робити, і я завжди хотіла віддячити їм за все. А Джоуї — він же такий відповідальний та спокійний! Він пояснив, що оскільки Петті припинила пускати Конні в свій дім, у нього просто немає вибору, бо він хотів би проводити з нею час; і тут я знову втрутилася і додала, як сильно я бажаю підтримати їхні стосунки — якби всі молоді люди в світі були так само відповідальні, як ці двоє, світ перетворився б на набагато краще місце — та наскільки краще їм було б разом у моєму домі, вони б почувалися в більшій безпеці, аніж коли вештаються десь та шукають пригод. Я така вже вдячна Джоуї, завжди рада бачити його в себе. Так я їм усім і сказала. Знаю, я Петті не подобаюсь, вона завжди дивилася на мене зверху, а на Конні — взагалі презирливо. Все це знаю. І я знаю, на що здатна Петті. І саме тоді вона була ладна вчинити щось у своєму дусі. У неї все обличчя скривило, і вона так своїм високим тоненьким голоском: „То ти думаєш, він кохає твою дочку? Вважаєш, ніби він закоханий?“ Нібито неможливо, щоб хтось такий, як Джоуї, закохався в Конні, бо я сама не вчилася в коледжі чи десь там; або тому, що в мене дім не такий великий, чи я сама не з Нью-Йорка; або тому, що я чесно працюю, Господь бачить, сорок годин на тиждень, на відміну від неї. Петті так мене зневажає, що у це й повірити важко. Але мені здавалося, Волтер мене