Читати книгу - "Дозволь мені залишитися на ніч, Кетрін Сі"

Я сиділа спокійно, до моменту поки він не почав рухатися в сторону сходів на другий поверх.

— О, ні! — закриваю собою прохід.

— То він там? Відійди! 

— Послухай..я сама туди, ще не ходила, тож ти, — тикаю вказівним пальцем в його грудну клітину, — точно туди не пройдеш! 

— Я з легкістю вдарю тебе і пройду далі! 

— Вихваляєшся, що можеш вдарити жінку? 

— Дай мені пройти. — Джером важко дихає і виглядає так, ніби зараз вб'є мене. 

— Ні! — навіть під дулом пістолета, я не пущу його на другий поверх. 

Досить вчасно його мобільний починає дзвонити і він відповідає на дзвінок. 

— Що тобі? — того, що казали на тому кінці слухавки я не чула, але вираз обличчя Джерома змінився. — Впевнений, що то мій браслет?.. Гаразд, я заберу, зачекай там. — нічого не сказавши мені, він йде у сторону дверей.

— Агов, — наздоганяю. — Далеко зібрався? 

— Що тобі треба? 

— Да так, — роблю крок назад і з усією ненавистю вдаряю його круговим ударом ногою. — Нічого особливого, — полегшено зітхаю. 

— І що це було? — його вухо почервоніло.

— Сподіваюся тобі боляче, козел! 

Я з ненавистю дивлюся прямо йому в очі, так само як і він мені. 

— Побачу біля свого будинку, — викличу поліцію! Тобі зрозуміло?

— Ми пізніше поговоримо, Бет. — він виходить з будинку.

— Навіть не думай приходити сюди! — Джером нічого не відповідає, я бачу як він пришвидшує ходу, а потім й геть починає бігти. 

— Що ж такого важливого в браслеті? Якщо таки немає діамантів, то я навіть не розумію, навіщо його так шукати. 

Мені ніколи в житті не втекти від проблем, оскільки я сама магніт для проблем.