Читати книгу - "The Russia Conundrum, Mikhail Khodorkovsky"

вони є власниками! Моя амбіція - довести цей показник до сімдесяти п’яти сімей зі ста. У нас відмінна система охорони здоров’я, дуже, дуже хороша{1} , і ми будуємо все більше і більше лікарень… На жаль, у нас є безробіття, і я не тікаю від нього. Коли ви отримуєте технологічні зміни, ви майже обов’язково отримаєте певний рівень безробіття. Зараз воно знижується. Але дозвольте мені пояснити: люди, які є безробітними, живуть, як і інші люди, в будинках. Вони винаймають житло, і за них платять орендну плату, тому що вони не мають доходу, щоб платити. І щотижня вони отримують щотижневу допомогу, чималу щотижневу допомогу. Більше, якщо вони мають дітей, і щотижнева допомога для декого з них буде такою ж, як деякі зарплати, які деякі люди отримують у промисловості. Вони отримуватимуть цю щотижневу суму доти, доки будуть безробітними, а через шість місяців, коли вони будуть безробітними, ми візьмемо кожного з них до себе. Ми спробуємо знайти їм роботу, або спробуємо організувати для них нове навчання, або ж включимо їх у так звану соціальну програму. Таким чином, ми вирішуємо наші проблеми і сподіваємося, що ми поступово знизимо рівень безробіття, щоб ці люди також могли мати вищий рівень життя, який мають інші наші люди.

Для Михайла Горбачова, який дивився інтерв’ю в Кремлі, було кілька важливих перемог. Пані Тетчер вказала на задушливі наслідки радянської командно-адміністративної системи старого зразка, яку він намагався трансформувати; вона виклала переваги, які дає стимульована праця, так само, як він збирався запровадити обмежену конкуренцію в деяких галузях економіки; і вона похвалила його ліберальні реформи, закликавши радянський народ підтримати його ініціативи щодо відкритого суспільства: якщо СРСР стане більш відкритим і більш демократичним, сказала вона, то його люди почнуть користуватися “західними” благами свободи і процвітання.

- Ви (в СРСР) запроваджуєте набагато більш відкрите суспільство; ви можете обговорювати речі набагато відкритіше, ніж колись раніше. Це частина наших переконань… Тепер я набагато краще розумію надії пана Горбачова і цей величезний виклик для радянського народу в рамках вашої перебудови (перебудови) і нового відкритого суспільства. Ми бажаємо вам успіхів у цій великій справі і сподіваємося, що вона буде дуже успішною.

Пані Тетчер закінчила інтерв’ю, змалювавши картину майбутнього, якого багато росіян бажали для себе; майбутнього, в якому їм буде дозволено не тільки подорожувати на Захід, але й користуватися перевагами, які, здавалося б, випливають з ліберальної вільної ринкової демократії.

- Ми хочемо, щоб ви частіше приїжджали до нас, тому що ми вважаємо, що дедалі важливіше будувати дружбу між народами і зміцнювати довіру між народами Радянського Союзу і народами Західної Європи і, зокрема, Сполученого Королівства. Мені дуже сподобався мій візит сюди. Мені дуже сподобався теплий прийом, який ви мені надали. Я не забуду його і сподіваюся побачити багато з вас у Сполученому Королівстві, щоб ви могли більше дізнатися про наш спосіб життя і про те, як ми працюємо, і щоб більше наших людей приїжджали до вас у гості. Дякую за ваші добрі побажання, дякую за вашу доброту. Будемо сподіватися, що на всіх нас чекає краще майбутнє.

Це було потужне послання, і більшість глядачів зустріли його зі схваленням. Троє радянських інтерв’юерів, які не звикли до гострих дебатів, відчули, що вони зіткнулися з майстерним опонентом. Один з них, Володимир Симонов, сказав, що він і його колеги були “так само неефективні, як сільські шахісти проти Гаррі Каспарова. - Борис Калягін погодився з ним. - Вона була чудова, дуже швидка і завжди знаходила правильні слова, щоб відповісти нам. Ми не робили жодних скорочень, жодних змін, тому вперше все, що вона говорила, все було в ефірі. Люди могли слухати і робити власні висновки. Я думаю, що це був початок гласності в міжнародних відносинах. Пані Тетчер стала переможцем дискусії.

За оцінками, трансляцію дивилися близько 100 мільйонів людей, і вона викликала жваву дискусію. Багато глядачів скаржилися на “агресивну” і “неввічливу” поведінку інтерв’юерів. Особливо на захист пані Тетчер стали жінки. - Ви програли битву - троє чоловіків проти однієї жінки, - згадує Калягін, як вони говорили. Захоплення пані Тетчер як представницею західних цінностей було очевидним. Британський посол Брайан Картледж у депешах, оцінюючи вплив появи прем’єр-міністра, писав про “Меггі-манію”, що охопила країну, коли росіяни, за повідомленнями, називали її “Наша Маша” - “наша Меггі” - і чіплялися за її слова, ніби вони були обіцянкою нового життя. - Такі видовищні події, як візит МТ, і особливо телевізійне інтерв’ю в прямому ефірі, яскраво продемонстрували його (Горбачова) прихильність до гласності, - вважає Картледж. Можна додати, що для Горбачова було важливо дати радянській громадськості відчуття прогресу в тому напрямку, в якому він прагнув рухатися.

Лише за 18 місяців до цього Британія та СРСР посварилися, здійснивши серію дипломатичних висилок після дезертирства Олега Гордієвського, шефа КДБ у Лондоні. І пані Тетчер не забарилася з конфронтацією з Горбачовим. Напередодні її візиту міліція розігнала в Москві демонстрацію єврейських сімей, яким було відмовлено в дозволі на еміграцію до Ізраїлю. На зустрічі в Кремлі вона згадала про цей інцидент і виступила від імені переслідуваних дисидентів, таких як Анатолій Щаранський, Йосип Бегун і Андрій Сахаров. Її відмова пом’якшити ставлення до порушень прав людини з боку Кремля підвищила її моральний авторитет і репутацію; її вважали близькою до Рональда Рейгана і такою, що виступає від імені “Заходу”.