Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » В’ячеслав Чорновіл 📚 - Українською

Читати книгу - "В’ячеслав Чорновіл"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "В’ячеслав Чорновіл" автора Василь Федорович Деревинський. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 56
Перейти на сторінку:
для України, а й для всього СРСР, однак згодом багато з них стали основою відповідних указів Президента України та ухвалених Верховною Радою України законів.

В. Чорновіл. 1971 р.

Діяльність обласного голови дещо ускладнювали спроби Комуністичної партії дестабілізувати ситуацію в регіоні, маніпулюючи питаннями міжнаціональних і міжконфесійних відносин. Результатом таких маніпуляцій стало загострення взаємин між православними і греко-католиками. Зняти напругу між релігійними течіями обласна влада не мала змоги, більше того, конфліктна ситуація не вичерпалася і до сьогодні, хоча все ж таки вдалося не допустити міжнаціональної ворожнечі в регіоні.

Спроби Компартії підірвати довіру населення до керівництва області не мали успіхів. Провалилася дискредитація рад у ЗМІ, не діяли ні штучно створені перешкоди розповсюдженню газети обласної ради «За вільну Україну», ні саботування виконання рішень облради, ні запровадження елементів економічної блокади області. Зокрема, свідченням того, що в низці міністерств і відомств нехтування інтересами Львівської області стало тенденцією, є репліка керівника агропрому УРСР Миколи Сидоренка на селекторній нараді: «Передайте Чорноволу, що Львівщина не одержить ніякої дотації по сільськогосподарським продуктам!»[52] Невдовзі облрада була змушена констатувати, що агропром відмовив області у дотаціях на сільськогосподарські продукти, зокрема на молочну продукцію, які завжди здійснювалися з республіканського фонду[53]. В’ячеслав Чорновіл зізнавався, що Львівщина перебуває в облозі: «Використовуючи специфічну структуру нашого соціально-економічного комплексу, дисбаланс між промисловим і сільськогосподарським виробництвом, спробували обмежити постачання області, заохочували партнерів розривати зв’язки з нашими виробниками»[54]. У такій ситуації керівництву області довелося самостійно забезпечувати постачання пального і продовольства. Так, вугілля у Львівський регіон везли з Кривбасу, пшеницю – з Казахстану, олію – з Молдови тощо.

Що стосується суспільно-політичної обстановки в західному регіоні республіки, то ЦК КПУ 18 вересня 1990 року ухвалив постанову, в якій найнебезпечнішим фактором суспільно-політичного життя в краї було визнано «антикомунізм, який набуває усе відкритіших, грубіших і потворних форм»[55]. Так, на пленумі ЦК КПРС перший секретар ЦК КПУ Станіслав Гуренко звернувся до керівників правоохоронних органів і очільників Верховної Ради СРСР із проханням розслідувати випадки антикомуністичних рішень і дій, у тому числі з боку деяких рад[56]. Але ще до звернення Гуренка Президія Верховної Ради УРСР ухвалювала постанови про обмеження застосування або відміну деяких ухвал рад (зокрема щодо демонтажу пам’ятників Леніну). Тривала ця практика й надалі. Приміром, на засіданні постійної Комісії Верховної Ради УРСР з питань законодавства і законності під головуванням Олександра Коцюби піддали сумніву правочинність ухвал облради про осінній призов і несення строкової служби, про національну символіку, святкові дні, поясний час тощо[57].

Тиск влади на демократичні сили посилився після голодування студентів у Києві в жовтні 1990 року. На початку осені цього ж року В’ячеслав Чорновіл спрогнозував можливий наступ реакції на демократичні свободи, що почав невдовзі наростати. «Суть політичного моменту, – оцінював Чорновіл ситуацію, що склалася, – реакція переходить у наступ. Особливо інтенсивний цей наступ в Україні, що зумовлено як геополітичним положенням республіки, так і тим, що саме Компартія України залишилась останнім територіально-політичним оплотом існуючої системи. Останні події засвідчують, що відбувається повна докорінна зміна політичного курсу, що сплановано цілу систему політичних і поліційних заходів уже не для консервації режиму, а для повернення його на вихідні позиції, для повного розгрому ідейних опонентів»[58]. Відповідно, В’ячеслав Чорновіл запропонував підготувати комплекс різноманітних заходів протидії реакції. Одним із перших було досягнення координації дій рад трьох західноукраїнських областей – Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської, – в яких домінували демократичні сили. Створена так звана «Галицька Асамблея» опікувалася не лише політичними питаннями, а й заходами зі стабілізації економічних процесів у цих областях. У березні 1991 року під час союзного і республіканського референдумів щодо майбутнього СРСР з ініціативи В’ячеслава Чорновола в Галичині провели опитування мешканців про ставлення до ідеї відновлення незалежної Української держави. Ствердно на нього відповіли близько 80 % мешканців регіону.

Компартія втрачала вплив у західноукраїнських областях. Згідно з соціологічним дослідженням, проведеним ідеологічним відділом ЦК КПУ, Компартію підтримували лише третина населення і 62 % комуністів[59]. Найбільш суттєвою причиною втрати популярності КПУ на політичній арені було невміння її функціонерів вести ефективну політичну роботу в масах, відсутність реального зворотнього зв’язку, навіть відірваність від реформаторів-комуністів, які усвідомлювали необхідність змін[60].

Швидку втрату популярності КПУ на Львівщині В’ячеслав Чорновіл пояснював тим, що, на відміну від керівників обласних організацій КПУ в Івано-Франківській та Тернопільській областях (у них до такого гострого конфлікту між облрадою й обкомом, як на Львівщині, не дійшло), львівський обком очолювала людина, не здатна на компроміс. Натомість працівники обкому заявляли, що неспроможним до діалогу було керівництво обласної ради[61]. Попередник В. Секретарюка Я. Погребняк писав, що велика кількість комуністів вийшла з партії через конфлікт нового керівництва обкому з виборною владою[62]. Отже, облрада поступово посилювала свій вплив на Львівщині, нейтралізуючи та усуваючи вплив обкому КПУ. За словами голови облвиконкому Степана Давимуки, «до кінця 1990 року ситуація в області контролювалася нами в повній мірі»[63].

Біля батьківської хати. Справа наліво: А. Пашко, В. Чорновіл, М. Коцюбинська, Валентина Чорновіл. С. Вільхівець Звенигородського р-ну Черкаської обл., 1979 р.

Рішуче діяло керівництво Львівської обласної ради під час спроби державного перевороту в СРСР. За погодженням із В’ячеславом Чорноволом, який перебував тоді за межами області, оперативно підготували «Звернення Львівської обласної ради народних депутатів до населення Львівщини», оприлюднене в часописі Жидачівської районної ради «Новий час» від 22 серпня 1991 року. У ньому події, що відбувалися в Москві, були прямо названі державним переворотом і засуджені. «В ситуації, яка склалася, – йшлося у „Зверненні“, – закликаємо населення Львівщини зберігати порядок, самодисципліну, не вдаватися до нерозважних вчинків, не піддаватись на провокації. А при спробі насильницького усунення демократично обраної народом влади відповісти масовими актами громадянської непокори»[64]. Цим зверненням Львівська обласна рада першою серед державних органів республіки недвозначно висловила своє ставлення до гострої політичної ситуації. У подібному дусі було підготовлено заяву Комітету громадської згоди, у якій окрім іншого прозвучали вимоги скликати позачергову сесію Верховної Ради УРСР і дати оцінку тому, що відбувається; оголошувався стан готовності до загального політичного страйку та актів громадянської непокори; військовослужбовці й правоохоронці були закликані утриматися від насильницьких дій[65].

Водночас керівництво республіки в особі голови Верховної Ради Леоніда Кравчука вибрало очікувальну позицію, про що свідчать як представники національно-демократичних сил, так і комуністичні діячі[66]. Виступи Кравчука на радіо й телебаченні 19 серпня 1991 року в цілому відповідали вказівкам у таємних шифротелеграмах ЦК КПУ, направлених у низові осередки партії. У них також ішлося про спокій, зміцнення дисципліни, збирання врожаю тощо[67]. На переконання істориків Володимира Литвина та Анатолія Слюсаренка,

1 ... 7 8 9 ... 56
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «В’ячеслав Чорновіл», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "В’ячеслав Чорновіл"