Читати книгу - "Іскри ненависті, Rexana Keys"

Прокидаюся зранку все тіло болить відчуваю себе брудною та використаною .В двері стукають . Нікого не хочу бачити . Заходить Марі . 

-Добрий ранок Мія .

-Добрий,- ледь видавлюю з себе посмішку .

-Поїж трохи ,-каже мені Марі і ставить тацю з їжею на тумбочку ,а сама виходить . Я не їм вже 5 день від чого сили взагалі не було ,але їсти його їжу я не буду . Підходжу до вікна бачу Александр стоїть зі своїми головорізами , ага зараз ти побачиш справжню мене . Беру тацю з їжею і кикаю її з усією силою у вікно за нею я починаю викидати все що бачу в кімнаті . Адреналін так і пре я плачу але продовжую викидати речі . Коли черга дійшла до шафи з одягом я тут же почала викидати одяг адже тут не було нічого мого . В кімнату вривається Александр . Потрібно було бачити його обличчя . Він був в шоці від того що творилося в кімнаті . Підійшовши до мене він зупинився на відстані напевно побачив страх в моїх очах . 

-Зупинись, що ти робиш !?

-Не подобається так ?- я теж просила зупинитися але тобі було байдуже!- продовжую викидати одяг в вікно . Коли шафа була пуста я зрозуміла що викинула все з кімнати . Вона була порожня . В ній не було жодних речей які він купив мені. Хоча ні одна була на мені сукня блакитного кольору яку я різко почала з себе знімати 

-Що ти робиш ?зупинися я тобі кажу! 

Я його не слухала . Мені на нього байдуже . Бачучи, що його слова не діють він притискає мене до себе , ніжно обіймаючи я не заперечую втикаю обличчя йому в груди і починаю ридати . Він ніжно гладить мене по голові ,а я потрохи заспокоююсь . Відійшовши від цього нападу агресії я розумію, що знаходжуся в його обіймах і від цього мені трохи не по собі . Вирвавшись з його обійм я даю йому ляпаса і намагаюся дійти до ліжка але перед очима все пливе . Прокидаюся Я в дивній кімнаті як я пізніше зрозуміла я в лікарні .Бачу що я сама- хоть це радує . Але не тут було за декілька хвилин в палату входить лікар і Александр разом з ним . 

-Прокинулася .Що ж ви дівчино нічого не їсьте ? Ваш організм виснажений . Геть подуріли зі своїми дієтами!- сказав лікар .

Я лежу нічого не говорю лиш слухаю 

-А ти  Алексе чому не слідкуєш за своєю дружиною ?

-Я не.... Мене перериває Александр -Обіцяю я зроблю все що ти скажеш, буду дуже пильно дивитися за нею . Я закочую очі , яка люб'язність . Тільки від нього мені нічого не потрібно .

Пройшло декілька днів мене виписали з лікарні і ми поїхали до дому . Точніше Александр їхав до дому ,а я знову їхала в свою золоту клітку .В машині ми їхали двоє . Цілу дорогу я мовчала , та й Александр не наважувався заговорити лише цілу дорогу підглядав за мною . Приїхавши я одразу направилась в свою кімнату . Не хотіла нікого бачити . Увійшовши в неї я побачила що все лежало на своїх місцях ,новий одяг який рівненько висів у шафі книги і телевізор  .- З чого така щедрість ?-подумала я . Майже одразу за мною в кімнату входить Александр 

- Мія вибач мене . Я не хотів . Я тобі обіцяю ,що тепер все буде інакше . Я не зайду навіть на поріг цієї кімнати без твого дозволу . Тільки пробач.- сказав він і почав підходити до мене ближче .Я трохи занервувала.

-Кошенятко я обіцяю . Чуєш мене я більше не доторкнусь до тебе поки ти мені не дозволиш . Сказав він і почав виходити з моєї кімнати 

-Не смій!- чуєш  не смій більше мене так називати!- він обернувся подивився на мене і пішов геть.Я не бачила його вже два тижні. Після того як я повернулася з лікарні він став мене уникати . Вже в який день він не ночує вдома про це я дізналася від Марі. Одного дня я вирішила піти погуляти в сад і вийшовши майже з будинку наштовхнулася на нього , та ще й як перечепившись об ногу я впала просто в його обійми .

-Вибач..- промовила я ,хоча не зрозуміла за що тільки що перепросила.

-За що?- піднявши брову промовив Александр 

-Я ....-я притихла.

- Це мені потрібно вибачатися ,а не тобі ,-якось з відчаєм сказав Александр .-Мені потрібно йти. Промовив чоловік і почав відходити від мене .

Вирішила піти в кімнату і трохи заспокоїтись.Увійшовши в кімнату  я була в шоці від того ,що я тільки  що ляпнула. Та ще більше в шоці від  того ,що невже він не настільки поганий .Невже він хороший . Невже в ньому є щось людське.З цих думок мене вириває дивний рух на вулиці . Всі охоронці почали метушитися . Всі почали бігти до входу в будинок і метушитися.Враз на подвір'я заїхало дві машини почалась стрілянина , я не знаючи що робити стояла як вкопаназ великими очима та розкритим ротом . Раптом чую що хтось вривається в мою кімнату і ніби провалююся в сон .