Читати книгу - "Іскри ненависті, Rexana Keys"

Прокидаюся десь у підвалі . Навколо ні душі . Руки і ноги у мене зв'язані . Дуже цікаво ,що на цей раз, кому я тепер що винна. Чую незнайомі голоси . В підвал спускаються двоє чоловіків.

-Прокинулася ?-Нарешті ,надоїло тебе чекати .

-Що вам від мене потрібно ?

-Від тебе нічого. 

-Тоді чому я тут ?

-Нам потрібен лише Дикий. Він неодмінно прийде по тебе .

- З чого це?- я йому ніхто .

-Помиляєшся ,він обов'язково забере те ,що належить йому .

Про що це він . Я не розумію. 

-Мені потрібно в туалет,- тихо промовляю я .

-Добре тоді я тебе зараз розв'яжу, а ти навіть не вздумай щось викинути . Зрозуміла ?

Я киваю. Один з чоловіків розв'язує мене ,а інший пильно дивиться . Вони ведуть мене довгим коридором , ми піднімаємось по сходах і ось ми в будинку . Будинок на вигляд не великий зате дуже затишний . Зайшовши до вбиральні я почала думати, що мені робити .побачивши невелике вікно я одразу не думаючись кинулась до нього , але воно було дуже високо з моїм зростом мені до нього не дотягнутися . Я вирішила ,що буду їх слухати допоки не знайду кращий вихід і не придумаю план , адже в цій ситуації мені було ні на кого надіятися . Вийшовши з туалету я стала просити їх щоб вони замкнули мене в будинку ,а то в підвалі дуже холодно .

-Хлопці , я ж нікуди не втечу і куди мені тут тікати я ж нічого не знаю . Може я тут в будинку залишуся? 

Чоловіки подивилися один на одного і кивнули . -Добре , тільки є одна умова ти будеш прив'язана. Я кивнула все ж краще тут прив'язаною ніж в підвалі ,тут я швидше здайду вихід .Мені показали мою тимчасову кімнату .Вона була дуже маленькою в ній було лиш ліжко та невелика шафа . Це все що було з меблів . А от вікно було величезне хоча й на ньому була решітка. І в мене одразу ж з'явився план .Вечері мені принесли вечерю яку я з'їла до останньої крихти . І лягла . Дсь а коридорі я чула голоси 

-А якщо він не прийде ?

-То замість нього завалять нас !

-Цікаво . Вони з Психом щось не поділили, а ми повинні розгрібати 

Псих ? Почала думати я . Я не чула про нього нічого .Хоча, що я могла знати про кримінальний світ , світ мафії .

-Ми що няньки з нею тут бавитись ?-гаркнув чоловік .

-Поки що ми будем няньками , а коли отримаєм свої бабки то зробимо роботу .

Роботу?- подумала я 

-Добре тільки ти це без мене . Не можу я вбити дівчину. 

Вбити?Тобто живою мені звідси не вийти . Тут я запанікувала .

Коли один з чоловіків прийшов щоб перевірити чи я вже сплю я притворилася що так . Він напевно повірив бо швидко вимкнув світло і покинув кімнату. Так пройшло декілька днів. Я спала, ходила по кімнаті та читала. Читала книгу яка десь завалялась під ліжком. І ось коли я відвела від себе всі підозри  почала діяти.Десь опівночі я встала з ліжка та прислухалася . Вони спали . Тоді я взялася за справу. Під ліжком  я знайшла невеликий шматок скла яким почала різати шнурок на нозі. Йшло дуже повільно , всі руки були стерті майже до крові.Розрізавши шнурок я відчинила вікно і пролізла між решіткою .Не дарма стільки днів до цього не їла  . Вибравшись на вулицю я почала щодуху втікати . Вибігши на якусь дорогу я побачила машину що наближається . Я щодуху кинулась до неї .Машина різко зупинилася і з неї вийшов Александр .Боже мій яка я рада його зустріти . Він кинувся до мене . Я кинулась йому на шию і міцно його обійняла. 

-Забери мене звідси,- промовила я .

В ту ж мить я опинилася в машині . За нами їхало ще дві які потім кудись зникли . Це були люди Александра , я бачила ці машини у нього в дворі .Через деякий час я тихо промовила...

-Псих .Александр бачу не здивувався .

-Псих!- продовжую я -хто він ?

-Довго розказувати кошеня . Але я про все подбаю не переживай .Як ти ? Щось болить ? Вони тебе образили ?- Ніжно промовив Александр 

Я кивнула . -Все добре .

-Дякувати Богу, що з тобою все гаразд , я якраз їхав по тебе . 

-По мене?- здивовано подивилася я на нього 

-Так по тебе ,  не забувай ти моя власність і я несу за тебе відповідальність .

-Ах вибач , дякую що нагадав. Далі ми їдемо в суцільній тиші .Приїхавши до дому я одразу ж біжу в свою кімнату . Приймаю швидко душ та лягаю раптом в двері хтось стукає .

-Хто там?- трохи з острахом питаю я .

-Це я ,можна увійти ?

Ого ,він запитує мене чи можна увійти і чекає відповіді . Дивно . Хоча йому немає чому дивуватися він хвилину так хвилину так .

-Заходь .

Александр заходить і сідає в крісло біля ліжка . Ми сидимо в напівтемряві лиш маленький світильник на тумбочці ледь помітно освітлює кімнату .

-Я хочу вибачитися перед тобою кошеня.

Я незрозуміло дивлюся на нього.він продовжує.

-За те, що тобі довелося пережити... в той день і тепер .

При згадці про цей день я трохи  з острахом відсуваюся і зупиняюся впершись в спинку ліжка і починаю думати , що мені чекати далі , адже в цей день він теж спочатку прийшов поговорити , і я дуже добре пам'ятаю чим це закінчилося .

-Я просила тебе так мене не називати ,а він наче не чує. Хто ці люди,  що вони від тебе хотіли ?

-Не переживай вони вже своє отримали .

-Ти... Боюсь сказати ,але все ж таки наважуюся ,-ти їх вбив ?

Він мовчить і я розумію це що так він їх вбив .Він почав мені щось розказувати , а я майже нічого не чула бо була дуже знесилена . Я заснула . Прокинулася зранку і перше ,що я побачила так це те ,що Александр спить біля мого ліжка . Сидів він на кріслі, а от інша половина тіла звалилася на ліжко . Він тримав мою руку і міцно спав. Я дивилася на нього і  стала помічати який він красивий . А цей запах він змінив парфум ? Дивилася я на нього довго все думала як могло  скластися наше життя познайомившись ми за інших обставин . Раптом він стиснув мою руку і почав прокидатися . Я спокійно лежала . Коли він прокинувся в його очах була ніжність ,стільки ніжності що я напевно не отримувала за своє життя . Він потроху відпустив мою руку та сказав