Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Множення в умі, або Плинність часу 📚 - Українською

Читати книгу - "Множення в умі, або Плинність часу"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Множення в умі, або Плинність часу" автора Олександр Сергійович Подерв'янський. Жанр книги: 💙 Драматургія / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 11
Перейти на сторінку:

Я ніби чув його останній подих

І крик: «Банзай тено!», між тим біля стіни

Вже дітвора цинічно бавилась його кишками:

Що ж – він жив хуйово,

Помер – я к герой.

Нам звична жизнь, як старий геморой,

А смерть незвична нам, і це – буття закони,

Бо всяка жизнь – слабенькі виєбони,

У порівнянні з смертю кожен з нас

Всього лиш мєлкій ітруслівий підарас.

Але і тут, в місцях цих пасторальних

Нам спокою нема, я чув, шо репортери

Шось про нас пронюхали, то, мабуть,

Цей недоносок напиздів, що хвастається

Всім, який він є успішний,

А ми його з Петром їбали вдвох —

Він тільки верещав,

І нам з Петром на пам'ять

Подарував по кепочці.

Під час цього пафосного монологу красівий і дурнуватий Петро видерся на дах ізбушкі і закукурікав. Дивитись на Петра приємно, він гарний і ніжний. Одягнутий Петро в червоні калготки і червоні чоботи. На голові Петра стирчить червоний пещений «ірокез». Всі інші неодягнені частини Петра переобтяжені різноманітним металобрухтом: каблучками, ланцюгами, сережками, мобільниками, стразами, грайливим татуюванням, пірсінгом та іншими педерастичними прибамбасами.

Петро.

Кукаріку! Кукаріку!

Василь.

Прокинувся дружок мій інфантільний

І криками Аврору зустрічає!

Микита (з кущів).

Того не знає він, що замість Еос

Рожевоперстої – зустріне він мене!

Щоправда, пальчиків рожевих я не маю,

Натомість маю ніж і м'ясорубку.

Якщо сюди додати гострі зуби

І голоду стабільне почуття,

Отримаєте ви портрет маньяка…

Но я не є статевим павіаном,

Тбаться зовсім щось не хочеться мені,

Натомість жерти хочеться. Ділєма

Ця Фрейда не стосується, скоріше

Природний це протест, шо всі худі пиздять,

Що жерти нє прєстіжно, а прєстіжно

Бути стільним і замість «Блядь!»

Казати «Bay!» чи «О-о!»

Це «О-о!» особенно мене заябує.

Тупо їбатись – тоже нєпрєстіжно, а прєстіжно

Дружить з красівим парікмахєром

І разом з ним удвох ходить на «паті»

К стілістам крєатівним…

Тут не хочеш стати людожером —

Мусиш! – щоб зжерти все це падло…

Говорячи це все, Микита дрібно, по-собачому чухає собі яйця і те місце, де у людини хуй прикріпляється к тулубу.

Микита.

От кляті мандавошки боляче кусають!

Колись попробував я їх порахувати:

Світив ліхтариком на хуй, дивився в лупу,

І склалося переконання в мене,

Що їх там не багато – може, двійко…

Одне маненьке, миршаве й гуняве,

А друге із такой товстою пикой.

Я їх назвав Марат і Глеб.

Спитаєте – для чого?

І я вам відповім, що завжди треба

Персоніфікувати те зло, з яким

Боротися ви хочете; канкрєтно

По іменам назвати всіх пройдисвітів,

Аж потім карасіном їх труїти.

Або казали опитниє люді,

Шо серной маззю харашо помазать,

Бо я спочатку кулаком їх пиздив,

Та тільки синяки набив на яйцях.

Петро.

Кукаріку! Кукаріку!

Входить Заїбуня. Вона голосно пиздить по мобілці, істерично милується природою і бавиться всім, що попадає їй під ноги. Зляканий Петро сповзає з даху і тікає.

Микита.

От, курва мать, злякала мені здобич!

Сьогодні день у мене дуже нещасливий,

До того ж ще Марат і Глеб кусаються…

Я думаю, що, мабуть, буде дощ…

Заїбуня (помічає хатинку підарасів).

Bay! Який чудовий таунхаус із бек'ярдом!

Я чула, що живуть тут геї симпатичні,

Шо протестують проти шовінізму чоловічого,

Вони прес-конференцію збирають…

Як тільки я про них дізналася, одразу

Я зустрічі свої сканселювала

І драйвувала каром на забаву.

Я сексу захотіла по дорозі

І в піхву файні кульчики запхала,

Але того мені було замало:

Я з'їхала з хайвею на леваду

І там займалась сексом із стік-шифтом,

Бо всі чоловіки – то є тварюки,

їм тільки факу хочеться від жінки,

А в мене є душа, і я люблю співати,

Ще вірші я пишу про Україну…

Заібуня істерично сміється, виймає з пизди кульчики, застромлює їх собі у вуха, а потім гепається на газончик і викочується на ньому із дикими завиваннями. Людяний і дещо наївний Василь підбігає до Заїбуні, щоб допомогти.

Василь.

Дама, якщо у вас болить живіт, то я січас зганяю в аптеку за актівірованим угльом. А так ви мені тут всіх мурав'йов подавите.

Микита.

Цій суці не угля треба, а хуя!

Я б задушив її із задоволенням,

Але у мене принципи

1 ... 7 8 9 ... 11
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Множення в умі, або Плинність часу», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Множення в умі, або Плинність часу"