Читати книгу - "Фатальна помилка, Олена Гриб"

– Є. Ця отрута у списку десятка інших, у крадіжці яких мене помилково звинуватили сім років тому.

– Я повинен спитати, Моріоно. Це ви отруїли свою родину?

Вона виплеснула воду Ільсу в обличчя.

– Я відповіла, – сказала рівним тоном. – Ще щось, інспекторе?

Поки Ільс витирав мокрі плями на краватці та сорочці, підійшла медсестра. Невдоволено кривлячи губи, вона повідомила, що в крові Моріони Прен виявлено опіати. Точна концентрація буде відома пізніше, але, як і у випадку з отрутою, ця речовина зі списку вкрадених із лабораторії, де пані Прен проходила студентську практику.

– Дякую, – кивнув Ільс і повернувся до Моріони. – Останнє питання. Коробку розкрили ви?

– Так. Цього достатньо, щоб відправити мене за ґрати?

Він промовчав. Узяв пакет, що стояв біля ніг, і зазирнув у нього, заздалегідь здогадуючись, що там виявить.

– Це клей для дітей дошкільного віку? – Яскравий тюбик із зайчиком здавався зовсім крихітним у дорослій руці. – А ваш співмешканець…

– Чоловік, – обірвала Моріона.

– Ваш чоловік – шанувальник спорту?

Вона стиснула шоколадку так, що та розлетілася на шматки і впала на підлогу на радість лікарняного робоприбиральника.

– Мій чоловік шанувальник того, що, на думку Андри, робить його мужнім. Зараз це спорт, але якщо вона скаже, що треба вишивати, Поль одразу змінить сферу інтересів. Я задовольнила вашу цікавість, інспекторе? Давайте, ну ж бо, заарештуйте мене тут і зараз, щоб не приходити двічі.

– Побачимося пізніше, Моріоно, – нейтрально сказав Ільс і повернув їй пакет. – Сподіваюся, з вашими дітьми та чоловіком буде все гаразд.

– Краще б він одразу здох! – несподівано агресивно вигукнула жінка і штовхнула ніжку стільця. – Як же я ненавиджу цього брехливого виродка… Він не бачить нікого, крім Андри, Андра чхати на нього хотіла, але обожнює наших дітей, а я їм обом як прислуга! Другий ґатунок! А знаєте, як було раніше, інспекторе? Ми товаришували у школі, разом прийшли на наш перший кастинг. Я набрала більше балів, ніж Андра, але отруїлася простроченим пудингом і мене знудило на режисера, а вона стала справжньою «зіркою».

Біля дверей тихо кашлянула медсестра. Коли інспектор глянув на неї, вона легким кивком попросила його підійти ближче.

– Поль Прен щойно помер, – прошепотіла, косячись на Моріону. – Наскільки я розумію, ви хотіли б самі повідомити сумні новини пані Прен?

Судячи зі зловтішного блиску в очах, уже ніхто не сумнівався у вині Моріони.