Читати книгу - "Поцілунок темряви, Ангеліна Вовк"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Я почала дихати. Його зелені очі так близько, відбивають хвилі, які утворюють наші тіла у воді. На його небритому обличчі краплі. Мої руки, рятуючись, вхопилися за його тверді широкі плечі. Я кінчиками пальців відчуваю його гладку шкіру. Ноги нащупали дно, але підкошуються. Незнайомець міцніше мене обійняв, щоб витягнути на мілину.
Ти чому не сплила? Жити надоїло? - посварився він.Я збирала думки до купи. Каша в моїй голові не давала свідомо думати. Я намагалася відділити сон і реальність.
Дура! Ти чуть не втопилася. Я налякалася, - мій голос був тихим, - Я не вмію плавати.Незнайомець потягнув мене на берег, а ближче до суші, взяв на руки. Я обійняла міцно його шию і притулилася до його грудей. Тіло не переставало тремтіти. Мене морозило від страху. Незнайомець посадив мене на березі, взяв рушник, який кинув на пірсі перед стрибком у воду, і накинув мені на плечі.
Не наближайся до води, якщо не вмієш плавати. Я ж не знала, що ти кинеш мене у воду, - трохи прийшовши до тями огризнулася я. Що ти взагалі тут робиш? Працюю. Де? На озері?Моя злість на нього ще більше росла. Мені хотілося вдарити його нагле красиве обличчя, але відчула, як образа та емоції пережитого підступили до горла. Я не могла дозволити цьому нахабі побачити мої сльози, тому швидко підірвалася з місця і попрямувала у свою кімнату. Навіть не дивно, що незнайомець не пішов слідом, а розвалився на зеленій траві і почав приймати сонячні ванни.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поцілунок темряви, Ангеліна Вовк», після закриття браузера.
