Читати книгу - "Виклик, Агне Ашкелянець"

Головний двієчник класу Брюс Баркбук обговорював вчорашні вибори в Братстві. Сам він належав до «Диявольської Свити» однокласника Джека Морана. Уся «Диявольська Свита» не впустила можливості з’явитись на заході.

— Ні, я був, безперечно, за Нарт, — пояснював він решті однокласників. — Вона і розумна, і промову таку видала! Та ось голос Лайкед був вирішальним. І як ви думаєте, за кого вона виступила?

— Думаю, за Нарт! — сказав високий хлопець. — Вони ж подруги.

— А ніфіга! За якусь Касту! Бідна Нарт так на неї подивилась! Чесне слово, будь я на місці Лайкед, вмер би на місці від такого погляду.

— Вона так на цю Касту подивилась чи на Черіл? — цікавились однокласниці.

— На Лайкед. Та це не найбільший прикол.

— Що ще?

— Цей наш новенький… — Брюс перейшов на шепіт. — Руперт Томсон, так? Так от, це той же Руперт, з котрим у нашої Джессіки два роки тому влітку був бурхливий роман. Котрого Джек обіцяв повісити за яйки на дереві.

— Так?! — вжахнулись однокласниці.

— А то. Цей Томсон досі за нею бігає. Дивіться, як метушиться, бо його зірка не в школі.

— А такий красивий хлопець! — зітхнула шатенка. — А Джек знає про те, хто такий Руперт?

— Звичайно. Я сам йому сказав. Незабаром новенькому не поздоровиться. Джек обіцяв навіть кісточок від нього не залишити.

— Але Джек давно не зустрічається з Джессікою!

— І що? Зате колись зустрічався. Якщо б не цей Томсон, то їхні стосунки могли б тривати.

— Припиняй пліткувати, Баркбук! — у дверях з’явились Джессіка та Сара. — Ти гірше, ніж язиката Феська. Візьми себе в руки.

— Це правда, що ти посварилась з Черіл? — кинувся весь клас до Джессіки. — Через вибори, так?

— Вам яке діло? — Слідом за дівчатами зʼявився Руперт. — Це її особиста справа. Джесіка сама вирішує, з ким сваритись, а з ким ні!

— А ти мовчи, хвостику! — штовхнула його шатенка. — Сам за нею бігаєш та в усі справи пхаєшся! Бачте, роман у них був два роки тому! Був і закінчився! Чого приклеївся? Чого в клас наш прийшов? Для чого ти нам потрібен?

Джессіка злякано подивилась на Руперта: очі хлопця були наповнені злістю.

— Значить, був і закінчився?! — перепитав він. — Відповідай, Джессіко!

Не дочекавшись, вилетів з класу.

— Звідки ви дізнались про наші стосунки? — запитала Джессіка і тут же стала навпроти Брюса. — Ах ти, маленький сучий син!

Брюс хотів вибігти з класу та в дверях налетів на Джека.

— Ей, Мече, ти чого?! Взагалі вже?! — здивувався Джек.

— Ти ще заплатиш, виродку! — процідила крізь зуби Джесіка, штовхаючи обох.

— Що тут трапилось? — суворо запитав Джек у Брюса.

— Та так, маленький конфліктик, — відповів той, кліпаючи з переляку очима.

— Тільки не кажи, що ти проговорився? — насупився Джек.

— Ну… не все… я.. е…

— Що? Як ти міг, Мече?! Я тобі довірив, блін, а ти, блін, все, блін, спортив! Що ти кому сказав, блін?

У Джека була маленька особливість: коли хлопець нервував, то вживав слово «блін» нескінченну кількість разів.

— Я… всього лише сказав, що Томсон бігає за Нарт.

— І що в них був роман, — посміхнулась шатенка.

— Ти довбень, Мече, розумієш?!

***

Джессіка вважала, що Руперт буде на стадіоні, як він робив раніше в такі хвилини. Та вона помилялась. Руперт сидів на лаві біля школи й задумливо дивився на дорогу.

Йому було образливо й боляче. Як останній йолоп, переїхав сюди з Нью-Йорка та перейшов у звичайну школу, аби бути поруч із Нею. З Джессікою. Аби повернути її довіру та ніколи не розлучатись. Заради неї він вступив в Братство! А Джессіка лише посміялась із нього! Розповіла всьому класу, що в них були стосунки й поскаржилась, що він за нею — як хвостик! От і борись за своє кохання!

— Ей… — Джесіка підсіла до нього.

— Як ти мене знайшла? — запитав він, не зводячи погляд із дороги. – Я думав, ти шукатимеш на стадіоні.

— Я й шукала. Та не знайшла й пішла сюди, щоб посидіти та подумати. Це не я їм все розповіла. Я не розголошую своє особисте життя. Це Брюс. Не знаю, як він дізнався, але це він.

— Ясно. Ти дійсно вважаєш, що я за тобою — як хвостик, або радше як тінь?

— Не зовсім. Та погодься, що інколи без потреби буваєш поблизу.

— Я просто хочу бути поруч. Хочу повернути все, як було. Джессіко, не проганяй мене. Дай мені шанс.

Руперт взяв Джесіку за руку й подивився їй в очі.

У цей час до школи підходила компанія баскетболістів. Бен штовхнув у бік одного з друзів, високого брюнета Ділана Паркера, та сказав:

— Дивись, як твою принцесу зваблюють. Вважаю, тобі варто записатись у Братство. Так ти хоч будеш поруч з нею й не даш цьому коротуну шансів.

— Руперт, я… — Джесіка прибрала руку й невинно посміхнулась. – Добре, я дам тобі шанс. Завоюй мене. Змусь мене покохати тебе. Якщо зможеш! — Кокетливо посміхаючись, вона покрокувала до будівлі школи.

***

Містика дуже здивувалась, коли того дня прийшла в Братство. Але спочатку здивувала всіх сама, адже привела з собою Тома та Руперта. Ще не пройшовши крізь хвіртку, дівчина заявила, що вони — нові члени братства. Том — Ризик, а Руперт — Дар. Північ та Агресія, однокласниці Містики, промовисто переглянулись.

А потім Містика впізнала серед присутніх своїх баскетболістів: Бена Фореста, Скотта Саммерсона, Ніка Тревіса, Ділана Паркера та Майка Ніддерса. Вона усміхнулась хлопцям та опустила очі. Тепер вже Каста представила їх як членів братсва.

— Це Шок, Гріх, Рай, Морок і Жах. Так, тепер ви знайомі. Ну що ж, може, зіграємо в баскетбол?

— Давайте!

— Так, — Каста почала всіх перераховувати. – Хлопчиків у нас… вісім, а дівчаток… чотирнадцять…

— Десять, — виправила Містика.

— Це чому ж?

— Акула не прийшла, як і завжди. Уже тринадцять. Артерія готується до іспиту з музики. Дванадцять. Енергія сьогодні за містом. Одинадцять. Амнезія пішла на день народження подруги. Чому я, а не ти, завжди в курсі всього? Ти ж у нас головна.