Читати книгу - "Полонянка власних снів, Любава Олійник"

Опинившись у лівому крилі будинку, ми вийшли на балкон. До горла підступив ком, я не знала чого очікувати від Константина. Було незрозуміло як поводитися, вирішила, що дотримуватимуся свого плану.

Він поглянув мені в очі, а відчуття, що зазирнув в душу, намагаючись докопатися до істини.

–Ананія, мені інтуїція підказує, що ти щось замислила, - одразу пішов в атаку Константин. Гаразд, ціную в людях прямоту.

–А як, на твою думку я повинна поводитися? Сьогодні мій день народження, батьки влаштували чудове свято. Я справді почуваюся казково, - я поки не злукавила, сказала як є.

Ми стояли один напроти одного і наші погляди вишукували фальш та нещирість один в одному, перевіряли силу духу та характеру. Та я не бачила у хлопцеві також нічого, окрім цікавості і проявленого до мене інтересу.

Він поступово почав наближатися до мене, а я все ще дивилася йому у вічі, не відриваючи погляду, серце калатало від феєрверку нових відчуттів. Зараз воно глушило мої думки і своїм швидким стуком сповільнювало час. Губи настільки наблизились, що відчуваю жар від них, вони повільно торкаються моїх, і це виявляється досить хвилююче… завмираю… не дихаю… очікую подальших дій. По тілу пронизує розряді вихор закручується вниз.

Він трішки відсторонився, щоб знову поцілувати, але уже не так ніжно, а пристрасно. Ось він, перший поцілунок, такий жаданий і несподіваний водночас. Я обхопила його шию і також мимоволі відчула, що відповідаю на незвідані ласки. Тіло зреагувало природньо, губи, язик точно знали, що їм потрібно робити. Вони тягнулися до джерела ласки і вимагали більшого. Його гарячі руки зім’яли мене в обійми, стало так солодко-гаряче, по тілу розтеклася , що я видихнула зі стогоном йому в губи. Не очікуючи сама від себе такої реакції організму, відсторонилася і ніяково відвела очі вниз. Та схоже, партнер відчув моє тіло , взяв пальцями моє підборіддя і підняв до себе. Його очі виражали бажання та пристрасть, а п’янкі губи ледь розтягнулися в приємній усмішці.

–А ти пристрасна, моя дівчинко! – мені в вухах почулося лише слово «моя» і воно неприємно різонуло. Суперечливість емоцій змінювалися зі швидкістю штормового вітру.

Ні, я не стану чиєюсь іграшкою, маріонеткою  чи забавкою… Я не належу нікому, лише собі.

Ми так і стояли, спілкуючись поглядами. Очікувати розмови виявилося страшніше, ніж цілуватися, тому … потягнулася до Константина за другою порцією поцілунків. І отримала... бажаний результат і миттєву ейфорію.

Відкрила для себе неочікувану сторону своєї натури, яка виявилася дуже жадібною на чоловічі пестощі. Хотілося більше дотиків, більше поцілунків, подобалося як він міцно притискав мене до себе, я ж відчувала його напруженість в тих ділянках тіла, в яких і у мене згущувався вихор бажання…

–З тобою легко забути де і для чого знаходишся, - його голос м’яко повертав до реальності. – Нам потрібно повертатися, люба. Ми обов’язково згодом продовжимо нашу бесіду.

–Добре, - моє дихання збилося і голос затремтів. Як і тіло…

Поверталися ми в зал теж під руку, проте трималися ближче один до одного, ніж раніше. Мені були приємні його дотики, хотілося також у відповідь обійняти. Дивувалася, чому моє тіло так реагує на Константина. Немов відчувши мої думки, він поглянув на мене і чомусь мене кинуло в жар. Цікаво, чи помітно це через шар косметики?

Деякі гості почали розходитися, а в залі звучала легка ненав’язлива музика. Тільки я подумала про танець, як партнер мене розвернув до себе і повів у такт вальсу до середини залу. Крім нас, на площадці танцювало кілька дорослих пар, серед яких і батьки Константина. Вони помітили нас, і мимоволі стежили, вивчаючи ситуацію.

–Ти гарно танцюєш, - схилився і шепнув біля вуха хлопець.

–Ти також, - була вдячна за вміння вести ненав’язливу розмову.

–Якщо чесно, то я взагалі не люблю танцювати, але з тобою мені дуже приємно.

–А що ти любиш? – з викликом спитала. Цікаво, я що фліртую? З власним нареченим?

Він прийняв мій виклик, і в його погляді з’явилася маленька хитринка. О боже, як мені цікаво за ним спостерігати…

–Залежить від того, що ти хочеш почути? – ми продовжували рухатися в такт музики, а мовчання грозило перерватися пристрасним поцілунком, адже наші погляди роздягали один одного.

–Я готова почути усе… - багатозначно натякнула і закусила губу.

Ох, цей жест був небезпечним. Його руки мене обійняли трохи міцніше, було видно як він стримується і дихання почастішало.

–Не дочекаюся кінця цього вечора, щоб продовжити наше спілкування…

Музика стихла, і тільки гості, що проходили повз повернули нас сюди.

–Дякую, Ананіє, за незабутній танець.

–Можеш називати мене Ані.

–Тепер так і називатиму… Ані, - моє ім’я шепнув мені на вухо і ледь закусив кінчик вуха.

Знову по тілу пройшовся розряд, тільки тепер він був миттєвий і гострий.

Повз нас пройшов офіціант і Константин зупинив його, взявши для нас бокали шампанського, один з яких простягнув мені.

–За найчарівнішу дівчину і мою наречену, - обвив мою руку і ми випили на бруденшафт, після цього чуттєво торкнувся моїх губ.

Шампанське розслабило моє тіло і я запропонувала прогулятися. Ми пішли в моє улюблене місце, сад, всередині якого знаходилася альтанка. Уже підходячи до неї, я зрозуміла, що це помилка. Бути на самоті з Константином не входило в мої плани, тим більше після таких чуттєвих поцілунків і шампанського, яке притуплювало самовладання…

Надто небезпечно, але запізно було щось змінювати.

–Ось ми і на самоті, Ані. Давай поговоримо відверто, - його проникливий погляд знову зазирав в душу, а я лаяла себе за слабинку, що дала собі. – Ти сьогодні мене дуже заінтригувала. Якщо чесно, я й не очікував від тебе такого прийому. Тим більше, що батько переказував, що ти не хочеш наших заручин.