Читати книгу - "Друг брата: На повній швидкості, Настя Левченко"

Роман крутив гайковий ключ у руках, намагаючись зосередитися на машині, але думки вперто поверталися до однієї сцени.

Світло фар. Її погляд.

Той момент, коли він не зміг відірватися від її губ.

Ти дурень, Романе.

– Ти взагалі мене слухаєш?

Роман підняв голову. Даниїл стояв перед ним, схрестивши руки на грудях.

– Що?

– Кажу, що мені не подобається, як вона вештається тут ночами, – брат Аліни кивнув у бік гаража. – Я повернувся додому, а її нема. Кажуть, вона була на треку.

Роман відчув, як у нього напружилися плечі.

– І що з того?

Даниїл зморщив лоба.

– Вона не повинна цим займатися.

Ось воно.

Роман знав, що колись ця розмова станеться.

Знав, що Даниїл не захоче, щоб його сестра була частиною цього світу.

– Ти ж сам ганяєш, – кинув він недбало.

– Це інше.

Роман посміхнувся.

– Чим?

Даниїл роздратовано зітхнув.

– Вона не знає, у що вплутується. Не розуміє, які тут правила.

Роман згадав, як Аліна впевнено тримала кермо, як не здавалася, як обігнала його на останніх метрах.

Вона розуміла все.

– Може, ти її недооцінюєш?

Даниїл глянув на нього уважніше.

– А може, ти занадто її захищаєш?

Роман відчув, як всередині щось стислося.

Чорт.

Його друг був не дурнем.

Роман примружився.

– Я просто кажу, що вона вже не маленька.

Даниїл проігнорував його слова.

– Якщо я дізнаюся, що ти якось у цьому замішаний, буде не весело, – його голос став жорсткішим.

Роман стиснув щелепи, змусив себе посміхнутися.

– Розслабся, я не самогубець.

Даниїл кивнув, але його погляд ще секунду залишався підозрілим.

А потім він пішов.

Роман відчув, як у грудях щось неприємно стиснулося.

Тримайся подалі від неї.

Це був би найрозумніший вихід.

Тільки ось проблема в тому, що після тієї ночі він уже не був певен, що зможе.