Читати книгу - "Коли музика замовкає, Axolotl"

— Він зайшов не просто так, а ще й примудрився мене налякати, — вставляє вона. — Ви б бачили його здивоване обличчя.

Інвестори сміються. Габріель підморгує.

— Ну, пробач. Я просто не очікував побачити щось настільки… магічне.

Алісія змушує себе зберігати спокій, ковтає ковток вина і робить вигляд, що їй абсолютно все одно.

— Це було давно. Тепер ми просто колеги, які працюють над проектом.

— Звичайно, звичайно, — киває мадам Дюваль, але в її очах читається цікавість.

Алісія краєм ока помічає Лукаса і Каміллу за сусіднім столиком. Камілла надсилає їй повідомлення:

"Твоє обличчя кричить: «Я хочу втекти». Але будь ласка, не зараз. Я поставила на вас великі гроші."

Алісія стискає телефон і глибоко вдихає. Це лише вечеря. Вона витримає.

Габріель відкладає меню й звертається до інвесторів:

— Я впевнений, що наш проєкт вийде особливим. Адже коли мистецтво і пристрасть об’єднуються…

— …це часто завершується катастрофою, — перебиває його Алісія, не піднімаючи очей від тарілки.

Габріель посміхається.

— Або шедевром. Все залежить від того, як це подати.

— Алісія, ви погоджуєтесь? — запитує мадам Дюваль, уважно дивлячись на дівчину.

— Я погоджуюсь, що професіоналізм і дисципліна — ключ до успіху, — вона відставляє келих із вином і кидає погляд на Габріеля. — Емоції тут ні до чого.

— Згоден, тому я завжди спокійний і розважливий, — Габріель нахиляється ближче, лукаво посміхаючись.

— Ага, саме тому з тобою так «легко» працювати, — Алісія з сарказмом стискає серветку в руках.

— Ви ж були партнерами? — запитує пан Рівера, допитливо дивлячись на них.

Габріель киває:

— Так, і дуже хорошими. Ми доповнювали одне одного.

— Доповнювали? — Алісія дивиться на нього так, ніби зараз запустить у нього виделку. — Це цікава інтерпретація.

— Я б сказав — історично точна, — безтурботно додає Габріель.

Камілла за сусіднім столиком майже вдавилася водою. Вона швидко набирає Лукасу повідомлення:

"Це вечеря чи бій без правил? Я поставила на тиждень, але, здається, вони вибухнуть раніше!"

Лукас, не піднімаючи голови, відповідає:

"Ставлю на те, що або тарілка полетить у стіну, або вони вже завтра цілуватимуться."

Алісія кладе руки на стіл, намагаючись контролювати тон:

— Габріель любить романтизувати речі. Це його стиль. Але в реальності все значно простіше. Ми працювали разом, потім не працювали. Тепер знову працюємо. Кінець історії.

Габріель нахиляється ближче, його голос м’який, але з викликом:

— Ти впевнена?

Їхні погляди зустрічаються. Напруга між ними стає відчутною навіть для офіціанта, який, здається, вже готовий бігти за валеріаною.

Мадам Дюваль киває з усмішкою:

— Ваша історія нагадує гарний сценарій для кіно.

— Шкода, що ми не актори, — бурмоче Алісія, роблячи ковток вина.

Габріель хмикає:

— Але граємо непогано, правда?

***

Вечеря нарешті закінчується. Інвестори прощаються, потискаючи руки й залишаючи їх наодинці. Алісія мовчки вдягає пальто, відчуваючи, як Габріель стоїть поруч. Він довго мовчить, перш ніж нарешті озватися.

— Ми повинні хоча б спробати працювати нормально.

Вона піднімає на нього погляд, скептично зводячи брови.

— Нормально? — гмикає. — Це слово, здається, не дуже пасує нам із тобою.

— Але ж це необхідно, — наполягає він, зітхаючи. — Я не хочу, щоб кожна репетиція перетворювалася на поле битви.

Алісія скептично схрещує руки.

— Тобто ти пропонуєш мир?

— Якщо так можна сказати.

Вона задумується. Вона розуміє, що іншого виходу немає. Вони прив’язані до цього проекту й один до одного, подобається їм це чи ні.

— Добре. Давай. Але без минулого, — нарешті погоджується вона, відводячи погляд.

Габріель на секунду завмирає, перш ніж стискає щелепи.

— Минуле ніколи не йде остаточно, Алі, — каже тихо, але твердо.

Її серце завмирає на мить. Вона зціплює зуби, з силою затягуючи пасок пальта.

— Для мене пішло, — кидає вона, повертаючись до виходу.

Габріель не рухається. Він проводить її поглядом, перш ніж стиха бурмоче:

— Хотів би я в це повірити.