Читати книгу - "В тіні магнолій , Катерина Бахтурова"

Якось Кота майже тиждень не було вдома, і я вже подумки попрощався з ним. Він прожив у мене мало не три місяці, й навіть maman змирилася з його присутністю та купувала йому їжу. Зникнення рудого мене, звісно, засмутило, але ж не йти шукати того, для кого мій дім був лише тимчасовим прихистком. Нічого не вдієш. 

Однак по-справжньому я розхвилювався, коли Кіт несподівано повернувся. Добре, що був вихідний, бо в іншому разі я б точно пропустив «драму», котра розігралася біля під’їзду, головним героєм якої виявився Кіт. 

Був звичайний ранок – я пив каву й дивився у вікно. І тут почалося! Чесно кажучи, я ніколи не підозрював, що таке взагалі може статися.  Це був однозначно фатальний ранок для мого Кота. Бо поки він вилизував свого хвоста, до нього непомітно підкралася доля, такого ж кольору як і він. 

Уявіть собі ординарну ситуацію: сидить пухнастий на лавці й вилизує свою шерсть, повністю задоволений життям. Тепер уявіть неординарну: раптом невідомо звідки до нього стрімко підбігла кішка з кошеням у зубах. Кіт раптом згадав, що в нього є дім. На його щастя – під’їзд виявляється відчиненим казна з якої причини. Попри те, що кішка перекрила йому хід, герою вдалось прорватися. Але радіти зарано! Треба врахувати, що розлючена кішка – рішуче створіння! А саме ця конкретна кішка ставила перед собою цілком конкретну мету – зробити Кота батьком і тим порушити закон природи, який полягає в тому, що у світі тварин батьків не буває – лише матері. 

Я відкрив двері, і Кіт кулею влетів у квартиру, кішка теж не пасла задніх і встигла проскочити, перш ніж двері зачинилися. Останній акт драми, а точніше трагікомедії, розігрався у вітальні. Коли я зайшов, Кіт забився в куток і нявчав що є сил, по підлозі в цей час повзало маленьке пухнасте створіння. Кішка, взявши реванш, вийшла через вікно – в останній момент я побачив її хвіст. 

Я розгублено стояв посеред кімнати, не знаючи, що робити. У Кота була істерика – він протестував проти очевидного. Клубочок рудої вовни, котрий вовтузився біля моїх ніг, свідчив, що факт батьківства Кота такий же безспірний, як і те, що сьогодні 25 число. Однак новоспечений батько всім єством демонстрував, що не збирається визнавати доконаний факт.  

Було ясно, що я потрапив у кризу, яку створило саме життя, і не знав як знайти з неї вихід. Головне – правильно обрати спосіб і для випадку найдоцільнішим був дипломатичний шлях вирішення суперечностей. Щоправда, я ніколи не застосовував дипломатію до котів і поняття не мав, як вона працює в таких випадках, але спробувати було треба. У мене не було іншого вибору. 

Увімкнувши талант перемовника, я почав говорити з Котом як з людиною. Переговори тривали довго й на моє превелике здивування увінчалися успіхом. Я не пам’ятаю, що конкретно я говорив, пам’ятаю лише, що тримав обох на руках і переконував рудого в тому, що моя любов не стане меншою у зв’язку з тим, що в нього з’явилася «дитина». Урешті криза була подолана, Кіт дозволив малюку обнюхати себе, а я видихнув з полегшенням. І le silence s’est etabli (фр. запанувала тиша). 

Тепер залишилося лише переконати маму прийняти факт батьківства Кота. Це буде складніше. Вона зайшла до мене в кінці тижня й планувала затриматися на кілька годин, але витримала лише кілька хвилин. Побачивши замість одного кота двох, маман не знала, що й сказати.  

– Ти що остаточно з’їхав із глузду? 

– Поки що ні, але зізнаюся, що в можливості з’їхати з глузду є щось привабливе. Ne c’est pas? (фр. Чи не так?)

– Ти знущаєшся наді мною? Звісно, що мені так не здається. Краще скажи, що робитимеш із ними? – скептично-недовірливий погляд просвердлив мене наскрізь. 

– В якому сенсі Кіт став батьком? – рівень маминої довіри до мене почав стрімко падати. І не лише до мене, але й до життя загалом. – Зроби послугу, поясни, яким таким чином особа чоловічої статі може стати матір’ю, тобто батьком? Я не розумію... 

– Мам, заспокойся. З погляду біології все нормально. Але.., як би це сказати?.. Кішка виявилася «знавцем» сучасних тенденцій у сфері гендерної рівності. І тому прийняла цілком справедливе рішення, що... дітей повинна виховувати не лише жінка. 

Вислухавши мене, маман задумалася – отримана інформація, напевно, не вкладалася у звичну для неї картину світу. Вона сиділа avec un air de reflechir (фр. з виглядом людини, що поглинута роздумами), а потім сказала: 

– Просто унікальна кішка! І чому це сталося саме з тобою?.. І знаєш, синку, тобі треба таку жінку, як ця кішка! Здається, що тільки так можна змусити тебе почати жити нормальним життям! – мама встала з наміром піти і я не збирався її затримувати. Вона була засмучена, і її можна було зрозуміти – матір хотіла бавитися з онуками, а не з котами. Прірва нерозуміння, яка пролягла між нами, з кожним днем все глибшала, і лише час міг згладити всі суперечності, що між нами виникли.