Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Політ завдовжки в життя 📚 - Українською

Читати книгу - "Політ завдовжки в життя"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Політ завдовжки в життя" автора Алекс Грей. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 38
Перейти на сторінку:
свою аморальність, і він пообіцяв мене прибрати з посади комсорга школи, а його взагалі перевести в іншу школу. Я благала директора не виганяти його, говорила, що нехай робить зі мною все що завгодно, тільки щоб не чіпав його. Коротше, я його вмовила. Я вам не розповім, як мені це вдалося, але його залишили в школі, мене залишили комсоргом, але директор змусив написати мене щось на зразок пояснювальної записки, де я каялася у скоєному. Але дату на цьому документі я не ставила, щоб його можна було в будь-який момент пустити в хід. В замін на це все, я взяла на себе зобов'язання розірвати з ним будь які стосунки. Це була свого роду зрада, але я не могла ризикувати його майбутнім. З наступного дня я стала його уникати, він приходив до мене в клас, іноді ночував під моїми вікнами, але я не спілкувалася з ним. Тільки одного разу вночі він заліз до мене в вікно і опинився в моїй кімнаті. Це був останній раз, коли ми спілкувалися. Я намагалася йому пояснити, що це все було помилкою, що ми різні, і що нам не по дорозі, що я старша за нього і скоро поступлю до інституту і поїду. Загалом, ми пророзмовляли майже цілу ніч, але він так нічого і не добився. Він просто встав і вийшов у вікно, це саме так виглядало. Я не дивилася, як він спустився, мені було моторошно. Я проплакала весь залишок ночі і весь ранок. На ранок батькам я сказала, що захворіла і в школу не пішла. В той день я почала курити. Я думала, що не переживу це, настільки мені було важко і погано. Але я зробила все, щоб він не дізнався, що мене просто купили тоді. І тепер я все життя живу з цим. Можливо, ми колись зустрінемося, і я розповім йому всю правду. Я думаю, що зараз я вже дозріла для правди.

Потім в мене був універ, а він після сьомого класу перевівся до спортивного інтернату, та там і закінчив десятирічку. А коли я була на третьому курсі, він поїхав поступати кудись в мореходку. Мені про це розповів директор на одній із зустрічей випускників. З того моменту ми більше ні разу не спілкувалися. Ось, напевно, чому мене не цікавлять ні фізруки, ні директори.

– І Ви, Маріє Петрівно, досі його любите і чекаєте? — спитала Ритка.

— Не знаю, багато років минуло, напевно, це була просто перша дитяча любов, як у вас зараз буває, але тепер все по-іншому, якось більш прагматично. Адже люди з віком абсолютно по-іншому дивляться на речі. Хоча, брехати не буду, почуття в будь-якому віці присутні. І, буває, зустрінеш людину, щось всередині аж стискається. Напевно, це і є любов. Зате тепер, завдяки тому хлопчику, мені чомусь більше подобаються хокеїсти і музиканти. Та ще й після закінчення школи у мене була одна душевна історія, але вам я її не розповім, поки що, по крайній мірі.

— Чому не розповісте, Маріє Петрівно? — зашуміли всі.

— Та тому, що ця історія стосується не тільки мене і того хлопця, вона безпосередньо стосується ще моєї кращої подруги. Точніше, колишньої найкращої подруги. Ось така от історія. І не питайте, все одно не розповім. — твердо завершила Мері.

— Давай, тепер ти, Антоха. — звернулася до мене Ритка.

— А ти, що, Ритко, тепер у Марії Петрівни особистий прес-секретар? — пожартував я. — Гаразд, я теж відповім, Тільки, можна я не буду розповідати про те, чому мені не подобається фізкультурник і директор.

— Слухай, оригінал, давай не з'їжджай з теми, — Марія Петрівна була невблаганна. Вона дивилася мені прямо у вічі. — Ми ж усі знаємо, що пів школи і пів спортшколи дівчат таємно страждають за тобою. Тож, розповідай, чого тебе ніколи ні з ким не видно?

— Ну, як Вам сказати, Маріє Петрівно. Ви, напевно, просто перебільшуєте. Ніхто за мною не страждає, ніхто до мене не пристає, це все Вам лише здається. Але я Вам розповім, чому мене вони в принципі не цікавлять. Справа в тому, що всі дівчата побудовані однаково. В них є ноги, потім виростають груди, а мізків так і не додається. Ви не ображайтеся, я не про вас зараз.

— Чому ж ні? — сказала Марія Петрівна, поставивши підборіддя на кулаки. В очах її загорілися якісь незвичайні іскри. — Дуже навіть про нас, у нас є і ноги, і груди, і навіть відсутність мізків.

— Ну, я не те хотів сказати. Я мав на увазі, що всіх дівчат, з якими я спілкуюся, чомусь, цікавить лише одне. Вони хочуть гуляти, вони хочуть уваги, вони хочуть ходити з кимось в кафе, деякі навіть хочуть вже подарунків. Їм хочеться дискотек і щоб їх проводжали. Вони всі, чомусь хочуть публічності відносин, ніби, якщо відносини є, то це обов'язково потрібно показати подружкам. А мене це бісить. Мені цікаві ті, хто любить спорт, рух, рок-н-рол. Я не люблю заучок і зануд, мені з ними нудно і нема про що з ними говорити. Ні, ну, я можу зустрічатися, звичайно, є цікаві дівчата… Але, я б хотів зустрічатися з такою ж, як я. Це чесно. Ви ж всі тут любите правду? Так ось це правда.

— А як же Рита? — запитала Марія Петрівна.

— А при чому тут Рита? — я подивився на Ритку і продовжив. — З Риткою ми просто з першого класу дружимо, ну, сидимо за однією партою, живемо неподалік один від одного. Так таких «риток» може бути мільйон.

— Ти взагалі, ідіот? — тихо запитала Ритка. Вона повільно встала з-за столу і зібралася йти. В останній момент вона обернулася і сказала. — Ти, реально, Антон, дебіл. Ти не розумієш, де дружба, а де вже не дружба, таких як я мільйон… Сам ти мільйон… Це таких телепнів, як ти, мільйон. Ось чому ти завжди можеш все зіпсувати? Сиділи собі, веселилися, приколювалися, так ні, потрібно знову мудрувати і псувати всім вечір.

— Друзі, та не сваріться. Антон, напевно, не те хотів сказати. Правда, Антоне? — заступилася за мене Інга, але її, схоже, ніхто не сприймав серйозно.

— Слухай, Інго, не лізь не в

1 ... 7 8 9 ... 38
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Політ завдовжки в життя», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Політ завдовжки в життя» жанру - 💙 Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Політ завдовжки в життя"