Читати книгу - "Повернути себе. Том 3, Олександр Шаравар"

            За словами Мізіди Карстон, незважаючи на це, лише у підконтрольних їй відділеннях щороку проходять крадіжки на суми понад сто мільйонів кредитів. В основному грабіжниками виявляються самі співробітники.

           Але періодично відбуваються і крадіжки, здійснені фахівцями. В основному крадуть персональну інформацію, що зберігається на автономних штуінах по всіх клієнтах, які звертаються до відділення.

          І інформації там було чимало, все ж таки при роботі з мозком потрібно дуже багато інформації. На щастя, про ці сховища інформації знає дуже обмежена кількість людей.

          Якби хтось інший із співробітників “Нейросети” дізнався про те, що мені доступна подібна інформація, то, швидше за все, на мене відправили б замовлення до найманців. На щастя, ніхто про мене не знав, крім самої Мізіди та Декса.

         Спочатку від охоронців я відчув легку зневагу, вони так дивилися на всіх людей у ​​натовпі, але варто нам підійти ближче, як відразу все змінилося на повагу.

            Мені залишалося лише посміхнутися, відновлений Арніель під час мого лікування скафандр аграфів виглядав поруч із їхніми просунутими скафандрами як "тесла" поруч із "запорожцем".

            Впевнений, що вони одразу ж надіслали повідомлення менеджерам про заможного клієнта. І справді, тільки-но двері перед нами відчинилися, як нас уже зустрічала жива дівчина. І знову я посміхнувся.

             Я пам'ятаю, як у минулому житті нас зустрічали дроїди замість людей-співробітників, як ті, що не заслуговують на живих менеджерів. Ось і зараз більшість клієнтів обслуговувалась дроїдам, лише чоловік п'ять спілкувалися з менеджерами-людьми.

           Пам'ятаю, як пізніше, коли в нас з'явилися вже непогані гроші, все одно крутили від нас носи менеджери, і як почали підлещуватися на Шаррні, після того як я став правителем.

           Дволичні вони все-таки наволочі, але такими і повинні бути продажники, а не ким іншим менеджери тут і не були. Так що не варто було на них ображатися, це була у них така робота, але могли б ставитися до бідних відвідувачів все ж таки з більшою повагою.

       —  Доброго дня, панове, - вклонилася вона нам, - Мене звуть Міна Куїл, і сьогодні я вам допоможу вирішити всі ваші запитання.

       —  Привіт, Міно, - відповів я, - Я Шрайк, це моя дівчина Полла. Моя дальня тітка, голова планетарного відділення "Нейромережі" Карстона, зробила мені подарунок на повноліття, - почав грати мажора, дістаючи з бокового контейнера на скафандрі два сертифікати. - Я хочу замовити дві індивідуальні нейромережі органічного класу. Наші дані для замовлення знаходяться на чіпі у сертифікатах.

       — Звичайно, прошу прослідувати за мною в кабінет, я зараз все оформлю, - злегка зніяковіла Міна. Воно й зрозуміло, сертифікати в моїх руках сумарно коштують понад десять, а то й п'ятнадцять мільйонів кредитів. Вже в кабінеті вона запропонувала нам випити тонізуючі напої, поки все оформлятиметься. Оскільки ми були у скафандрах, напої привіз нам дроїд у спеціальній упаковці. Помістивши упаковку в спеціальний відсік скафандра, я міг насолоджуватися ним, не знімаючи скаф.

             Міна відразу ж після приходу до кабінету взяла обидва сертифікати і почала перевіряти їх, запросивши зв'язок із головним офісом “Нейромережі” у цьому субсекторі космосу.

             Я був повністю спокійний, бо знав, що сертифікати справжні, і за минулий час Мізіда мала їх зареєструвати в системі. Атаранці не дурні і псувати стосунки з "Нейромережою" точно не будуть, як і перешкоджатиме її роботі.

             Так і виявилося, за десять хвилин прийшло підтвердження справжності сертифікатів, і Міна вже почала оформляти замовлення до Центральних світів згідно з даними, які були записані на сертифікатах.

            На жаль, органічні нейромережі виготовляли лише на одному секретному заводі, про місцезнаходження якого не знала навіть Мізіда Карстон. У зв'язку з цим і виходить термін мінімум два тижні після замовлення, перш ніж нейромережа прибуде для установки.

    —  Фіск, - звернулася до мене по закритому каналу зв'язку Маарі, - Одинадцять тисяч, цілих одинадцять тисяч. - У голосі Маарі чулося здивування.

     —  Молодець, ти сьогодні непогано заробила, - усміхнувся я, - Через скільки за товаром прибуде дроїд?

        — Я домовилася за півгодини біля входу, — відповіла Маарі.

       — От і чудово, тобі будуть гроші на косметику. — посміхнувся я своїй дівчині. — Міно, довго ще чекати?

       — Ще кілька хвилин, треба зняти кілька додаткових параметрів. Той, хто знімав перед цим, не в курсі останніх оновлень, які пройшли місяць тому.

        —  Так і є, - прислухався я до емоцій Міни, вона говорила правду і не намагалася обдурити нас.

        За хвилину дівчина взяла сканер і, підійшовши до нас, попросила розгерметизувати скафандри. Перевіривши дані з псевдоіскіна кабінету, я переконався, що приміщення вважається безпечним, і нам не загрожує штраф за розгерметизацію в недозволеному місці, я дав добро на відкриття шолома.

          Міна здивувалася моєму зовнішньому вигляду, торкнувшись її свідомості, я зрозумів, що виглядаю все ж надто молодо, не на вісімнадцять, а на шістнадцять років. Маарі взагалі виглядала як чотирнадцятирічна, вона, по суті, такою і була поки що.

        У Міни навіть виникли деякі сумніви з приводу того, що наші документи справжні, але невелика емпатична дія на неї, і вона тепер не звертає уваги на невідповідність візуального віку та документального.

       Продовжуючи зчитування її поверхневих думок, я з'ясував, що параметри, які вона знімає, характеризують адаптивність мозкової тканини до змін. Це було необхідно для кращого приживлення органічної нейромережі. Зміни, які внесли в протокол зняття параметрів, дозволяють прискорити приживлення нейромережі з півроку до трьох місяців, і це дуже значне прискорення.