Читати книгу - "Вники, Міхал Шьмеляк"

Управління поліції в Єлєній Гурі знаходилося на вулиці Нововєйській, маленькій, вузькій і тихій.

Косма заїхав на стоянку й потягнувся до своєї парасольки, яку завжди тримав на задньому сидінні машини.

Нарешті вона стане в нагоді. Дощ продовжувався, падав із темних хмар із силою й наполегливістю

водоспаду.

Він зайшов усередину, склав парасольку, показав власну поліцейську відзнаку черговому і сказав, що у нього призначена зустріч із заступником комісара Камілем Сікорським. Той кивнув і розблокував двері, сказавши зачекати хвилинку, незабаром заступник комісара зійде.

Синиця збіг сходами й привітав Косму міцними обіймами. Насправді, вони не бачилися три роки.

Синиця кивнув, показавши дорогу наверх, і швидко повів до однієї з кімнат на другому поверсі. Нічого

особливого, сейф, шафа, письмовий стіл, два комп’ютери та біла дошка зі слідами старих маркерів.

Очевидно, їхній сусід по кімнаті був поза управлінням, тож вони мали можливість трохи усамітнитися.

– Космику, сідай і пиши, – показав Синиця на свій комп’ютер. – Швидше набирай текст протоколу

допиту свідка, а я зварю кави, а потім поговоримо. На жаль, ми маємо лише одну кавову машину, поруч із

кімнатами Святої Трійці, яка керує цим благородним закладом. Хороші хлопці, я не брешу, але вони не

хочуть купувати іншу кавоварку.

Він схопив дві чашки з гербом Єлєньої Гури і вийшов з кімнати. Повернувся буквально за секунду.

– Тільки не лий воду, коротко й по суті, бо верхи не люблять радісної словотворчості. І, як священик, не включай слів латиною, молитов чи житій святих.

– Пиздуй по каву, — усміхнувся Косма.

Він швидко заповнив відому форму допиту свідка, виклавши факти коротко й просто. Він дозволив

собі включити теорію про таємничого вбивцю, який попередньо очистив фургончик жертви від потенційних

слідів. Усе це зайняло в нього двадцять хвилин, але він обдумував це в своїй голові, коли їхав сюди, тож це

не було подвигом. Він уже закінчував, коли до кімнати повернувся Синиця з двома чашками кави та пакетом

печива під пахвою. Мабуть, вкрав його із шафи з солодощами для особливих гостей.

Синиця глянув через плече Косми й задоволено прицмокнув губами.

– Про святого Августина нічого немає?

– Я можу додати дещо про святого Каміля, який до свого навернення був п’яницею, бабником та

розбійником, який проєбав всі свої статки і опинився жебраком під церквою.

– Принаймні, пожив хлопець.

– Документи оформлені. – Косма показав на монітор. – А тепер сідай, авторизуйся в НПІС36, мені

потрібна інформація.

– Мені подобається, коли хлопці відразу переходять до справи, – засміявся Синиця.

– Дядьку, ми ж розмовляємо по телефону раз на тиждень, ти знаєш, що в мене чути. Нічого не

чутно. На пиво підемо після роботи.

36

НПІС – Національна Поліцейська Інформаційна Система (KRAJOWY SYSTEM INFORMACYJNY POLICJI -

KSIP)

87

– Сьогодні я не можу.

– Поліцейський закінчує роботу, коли закриває справу.

– Ну, так.

– То що, працюємо? – підвівся Косма з-за столу. Його приятель швидко сів на вільне місце. Він

авторизувався в системі.

– Давай тих чотирьох повій, – сказав Синиця.

Косма одну за одною зачитував імена дівчат, яких прислав йому Барщик. Усі дані були в системі, Сікорський негайно відправив їх на принтер і прикріпив аркуші паперу до білої дошки.

– Чотири різні місця в Польщі, – сказав він. – Ось у нас Сілезія на трасі дев’яносто чотири, околиці

Красніка на національній трасі дев’ятнадцять, колишня траса сімсот тридцять п’ять поблизу Грюнвальда та

шосе шістдесят три біля Ломжі. Величезний розмах. Чотири випадки за три роки.

– Це узгоджується з тим, що надіслав журналіст. Можливо, тому ці події не були пов’язані між

собою. Покажи фотографії.

На фотографіях, доданих до протоколів, зображено жінок, яких побили настільки, що неможливо

було визначити їхній вік, а в одному випадку стать можна було визначити по грудях і статевих органах, оскільки обличчя нагадувало фарш.

– Чи були забезпечені сліди? – запитав Косма.

- Слабо. Це дівчата стоять біля дороги. Вони не миються після кожного клієнта. Кожного разу

повідомлення про зникнення надходили лише ввечері. Багато відбитків пальців, волосся, епідерміс, сперма, слина, в доказах справжній бігос.

– Хтось перевіряв зв’язок між ними?

– Ні.

– Ну, якби це були зразкові громадяни, які платили податки, хтось би перевірку почав.

– Напевно так, – підтвердив Синиця. – У двох випадках це були громадянки Румунії, в одному

випадку – громадянка України, в одному – полька. Справа припинена у зв'язку з невстановленням особи, яка вчинила злочин.

– Треба хлопцям відправити, вони обов'язково зрадіють.

– І нічого не зроблять. Хіба у того твого журналіста є щось інше? Бо ж видно, що джерела хороші.