Читати книгу - "Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі"

— Що ви хочете цим сказати? — запитала Моніка, намагаючись

наблизитись до нього, щоби потрапити з ним у кадр. — Хто кого

підставив?

Еймос поклав руку їй на плече і похитав головою.

— Наомі, ти втратила контроль тільки над системами зв’язку?

— Не знаю. По-моєму.

— Тоді знось її. Якщо не вийде, бери Еймоса в допомогу та

повністю ізолюйте її від живлення. Якщо треба, виріжте її

нахрін із корабля.

Дівчина кивнула й звернулася до Еймоса.

— Алексе, — продовжував Голден. Моніка почала було щось

говорити, але капітан підняв палець, наказуючи їй закрити рота.

Журналістка вмить скорилась. — Розвертай нас до «Бегемота».

Хоч ми насправді й не претендуємо ні на яке Кільце, але

оскільки зробили заяву від імені ОПА, то поки решта

розбирається, ці стрілятимуть по нас із найменшою

вірогідністю.

— Ви можете мені пояснити, що відбувається? — запитала

Моніка. — Ми в небезпеці? Це нам чимсь загрожує?

Вона вже не шкірилася, як зазвичай. Усі інші емоції заступив

страх.

— Пристебніться, — відказав їй Голден. — Усі. Негайно.

Окджу й Кліп уже сиділи по кріслах, Моніка з Коеном

поквапились вчинити аналогічно. Всім документалістам

вистачило розуму не сперечатись.

— Кеп, — гукнув його Алекс. Він говорив страшенно сонним

голосом, як із ним завжди траплялося в стресових ситуаціях. —

«Бегемот» щойно підсвітив нас лазером системи націлювання.

Голден уже сидів пристебнутий за своїм бойовим постом

і розігрівав панель управління. «Росі» вже підраховував

кількість кораблів, що перебували в радіусі прямого враження.

Виявилося, загрозу для них становили абсолютно всі. Корабель

поставив питання, які позначити ворожими.

— Сонечку, я знаю не краще від тебе.

— Га? — не зрозуміла Наомі.

— Е-е, — знову озвався Алекс, — друзі, а хто це в нас розігріває

системи озброєння?

— Не я, — відповів Голден.

— Хм-м, дуже прикро це чути, — відказав Алекс, — бо вони

в мене щойно активувалися.

— Ми в когось стріляємо?

— Поки що ні?

Голден наказав «Росі» позначити ворожими всі кораблі, які

будуть на них націлюватися. І зрадів, коли система виконала

його наказ. На дисплеї «Бегемот» забарвився в червоний колір.

Потім, на мить задумавшись, Голден наказав розділити на дві

групи земні й марсіянські кораблі. Якщо так станеться, що їм

доведеться битися з якимсь іще кораблем, то краще одразу

знати, яку групу він представляє. Бо потім битися доведеться

з усіма рештою.

Противників явно забагато. «Росі» якраз перебував між

двохкілометровою гіперкомпенсацією Фреда Джонсона й ОПА

та практично всіма рештками марсіянського флоту. А вже за

марсіянами було Кільце.

— Окей, — Голден відчайдушно намагався придумати, що

робити. Сховатися ніде. Це найгірше місце для хованок в усій

системі. Два місяці польоту до найближчого кругляка, що був би

більшим від їхнього корабля. І він сумнівався, що за цей час зміг

би відірватися від трьох флотів і всіх їхніх торпед. Або й навіть за

дві хвилини, якщо вже на те пішло. — Що в нас із радіо?

— Не працює, — відповів Еймос. — Достатньо було просто

витягнути вилку з розетки.

— Ми можемо якось усіх повідомити, що це не наша

трансляція? Я вже готовий беззастережно здаватися і буду

радий це зробити.

— Тільки якщо ми знову його ввімкнемо, — відповів Еймос.

— Там, мабуть, усі намагаються вийти з нами на зв’язок, —

припустив Голден. — Чим довше ми мовчимо, тим гірше

враження справляємо. Що там зі зброєю?

— Повністю активовано, але не стріляє, — знову промовив

Еймос. — На команди не реагує.

— Ми можемо і цю систему відключити?

— Можемо, — із болем відповів Еймос. — Але хай мені грець, я дуже цього не хочу.

— Є засічка на радарі! — крикнула Наомі. — Швидка.

— От лядство! — вилаявся Алекс. — По нас шмальнула

торпедою ОПА.