Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Пурпурові вітрила 📚 - Українською

Читати книгу - "Пурпурові вітрила"

259
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пурпурові вітрила" автора Олександр Грін. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 79 80
Перейти на сторінку:
Павлівна. Звінчавшись, молодята прибули в Пінегу в листопаді 1910 року. Цей час хоча й мав на собі ознаку душевного спокою, проте відкинув Гріна на узбіччя літературного життя. Повернувшись у Петербург у травні 1912 року, письменник довго намагається повернути втрачені зв’язки, проте публіка, зневірена й пересичена, чекає від нього роману, в основі якого лежав би багатий місцевий матеріал. Грін, натомість, гнув свою лінію — виписані за шаблоном герої, штучні сюжети, удавані пристрасті, одне слово, суцільні Потьомкінські села. Даремно він намагався увійти в коло поважних мистців на кшталт Буніна чи Чехова. Революція геть поставила його на марґінес: як на спраглий до нового розум будівника комунізму все, вигадане Гріном, відгонило нудотливими пахощами колоніальних крамниць. Своєю самобутністю Грін розлякував навіть критиків, та й на смаки тодішньої публіки якщо й реагував, то мляво. Питання риторичне — чи бачив російський письменник свого читача? Здається, що ні. Як часто легковажив тих, хто пліч-о-пліч йшов з ним по життю. Хай хворий на висипний тиф Грін і відписав права на свої твори другій дружині, проте до цього встиг їй вкрай дошкулити. На відміну від своїх героїв не намагався піднестися над собою, а плив хвилями. Назустріч Ассоль — своїй музі, що приймала його таким, як він є, і не картала за мінливий настрій чи всесвітній сум, який Грін носив у своїй душі. Це він — Ґрей — напинав пурпурові вітрила мрії, щоб викликати ходовий вітер у сірому штилі буденщини. Хай усіх героїв Грін і примістив у своїй хатині, що в Старому Криму, — він пережив з ними силу пригод, відкрив таїну людського серця, мандрував і стинався з ворогами, і помер у липні 1932 року, — хтозна, чи від тифу, чи від тропічної пропасниці, підхопленої деінде в джунглях…

На піку своєї творчості він поринув у мрії настільки, що і сам уже був переконаний, ніби світ його уяви існує насправді. Втім, і дійсність, що її Грін суціль зневажав, мститься йому. «Грін вважається ніби осторонь літератури, — писав критик Михайло Левідов. — Серйозна критика з погордою обходить його мовчанкою, зрештою, і для широких читацьких кіл його ім’я звуть чи то як Нат Пінкертон, чи то як Джек Патрач, хіба що з нижчим рангом».[33]

Ще одне болюче питання для тих, хто береться прочитати твори Гріна, — це його мова. Вже першого погляду достатньо, щоб зрозуміти, що олівець редактора у його прозі ані знати. Сила-силенна дієприкметників, чудернацькі малозрозумілі імена (часом складається враження, що польську мову він знав значно краще, ніж російську), дивовижні у своїй неоковирності звороти, і проте, як на письменника, який поганенько володіє мовою, пише Грін просто чудово. Він бере не мовою — він смакує разом із нами п’янкий трунок фантазії, настояний на образах. Хай іноді це нагадує якийсь спосіб забутися, хай нам радять чекати. Омріяне як вітрильник з пурпуровими вітрилами, що виринає з-над обрію: він припливе до кожного з нас, якщо вірити…

Ігор Андрущенко

Примітки

1

Вершок — давня міра довжини, що дорівнює 4,4 см. — Прим. пер. (тут і далі).

2

Галіот — вітрильне судно водообсягом 200–300 т.

3

Чесуча — легка тканина з сирого шовку або бавовни.

4

Клюз — отвір у корпусі судна для пропускання линви або якірного ланцюга.

5

Клівер — одне з трикутних вітрил.

6

Кочет — гніздо для весла.

7

Бьоклін Арнольд (1827–1901) — швейцарський маляр, найяскравіший представник символізму. Йдеться про його картину «Фавн підспівує дроздові» (Faun, einer Amselzupfeifend, 1863), що зберігається у новій мюнхенській пінакотеці.

8

Мається на увазі Бертольд Шварц, першовідкривач пороху.

9

Мається на увазі картина Тіціана «Ассунта».

10

Аспазія — друга дружина Перікла. За чутками, вирізнялася неабиякою вродою і розумом, а в її домівці полюбляли збиратися філософи, поети, малярі.

11

Шканці — частина верхньої палуби судна.

12

Брашпіль — суднова лебідка з двома барабанами на горизонтальному валу, за допомогою якої піднімають якорі, вибирають троси та швартові канати тощо.

13

Бак — носова частина судна.

14

Грот-щогла — найвища щогла.

15

Рібо — мова про французького психолога Теодюля Рібо (1839–1916).

16

Карафа — те саме, що й графин.

17

Фіоритури — орнаментальні пасажі, які прикрашають основну мелодію.

18

Тут: довіри.

19

Таль — підвісний механізм, яким підіймають вантажі на невелику висоту.

20

Ванти — снасті стоячого суднового такелажа.

21

«Марія Целеста» («Марія Селеста», Mary Celeste) — бригантина, залишена екіпажем із нез’ясованої причини й знайдена 4 грудня 1872 року за 400 миль від Гібралтару судном «Деї Ґратіа» (Dei Gratia). Класичний приклад корабля-примари.

22

Що ж до дітей, то на борту «Марії Селести» була лише донька капітана Бенджаміна Бріґґса — Софія Матільда.

23

Штирборт — правий борт судна.

24

Фок і грот — назви вітрил.

25

Доміно — тут людина в маскарадному костюмі, що має вигляд широкого плаща з каптуром.

26

Газа — тонка прозора тканина.

27

Ґризетка — молода жінка жінка легковажної поведінки.

28

Матине — ранкове жіноче вбрання у вигляді широкої і довгої кофти з легкої тканини.

29

Відомі художники, які виконали чимало графічних малюнків, наче прозорих.

30

Кабельтов — традиційна морська міра довжини, що дорівнює 0,1 морської милі, тобто 185,2 м.

31

Борисов Л. И. Волшебник из Гель-Гью. Романтическая повесть. — Л., 1972. — С. 126.

32

Колотоновская Е. А. Рассказы Грина // Критические этюды. — СПб., 1912. — С. 239–41.

33

Левидов М. Ю. Иностранец русской литературы: Рассказы А. С. Грина // Журнал Журналов. — 1915. — № 4. — С. 3.

1 ... 79 80
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пурпурові вітрила», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пурпурові вітрила"