Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Сонети. Світовий сонет 📚 - Українською

Читати книгу - "Сонети. Світовий сонет"

312
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонети. Світовий сонет" автора Дмитро Васильович Павличко. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 79 80 81 ... 224
Перейти на сторінку:
Вистежує стара лисиця душу, — хвіст золотий, а лапки — ніби з плюшу, зіниці — іній, іскри льодяні. З ВІРМЕНСЬКОЇ
Ваан Тер’ян
СОНЕТ

Я, смерті боячись, шукав не раз

На цій блідій землі бодай краплину

Щемкого щастя й труйливого плину

Безсмертності, та марнував я час.


Вона з'явилася з небесних сфер

І над моїм життям безплідним стала —

Вогниста хмарка, ніжність досконала, —

її побачив я й од щастя вмер.


Вона розтанула, та запалила

Вогнем прозорим у душі моїй

Життя самої смерті, повне мрій,


Де не зникає туга яснокрила,

Де ніжного страждання ненасить

І хміль од втіхи-спогаду горить.

* * * Ніч западає темна, а з темнот Зірниця смертовісна постає; Моя душа, спечалена стокрот, Ще вірить у відродження твоє. Хай гусне морок, хай летить з висот Убивчий промінь, — відаю: проб'є Година ранку, збудиться народ І сам себе з кайданів розкує. Хай душить пітьма, буду далі йти, Син Наїрі, невпинний мандрівець, Я йду з віками болю й гіркоти. Скривавлений мій краю, ти — не мрець; Тож вірою, мов сонцем, засвіти! Священний шлях, величний твій вінець! Єгіше Чаренц
ЧЕРВОНИЙ СОНЕТ

Поет завжди з людьми,

коли шумить гроза.

Валерій Брюсов

Палає, мов кинджал, добутий з давніх піхов, Багряне майбуття, добуте з днів старих. Не поховати світ, що волею задихав, Не взяти навесні ріку в закови криг. Чого жадає ще безмисля ваше вбоге, Скорбота вашого вмираючого дня? Те не зруйнується від вашої тривоги, Що оспівав поет, все інше — порохня! Дні невблаганно йдуть, їх зблискування скоре Нагадує шабель оголених блакить, Коли на ворогів завзяття йде суворе. А я, поет, ловлю натхнення мудру мить, Зникає день за днем, а пісня все поборе: Вона, як та стріла, в будущину летить! З ЕСТОНСЬКОЇ
Маріє Ундер
ПРИКРАШАЮЧИСЬ Цю сукню я давно не одягала — були часи скорботності й страждань. Тепер цвіте в душі мільйон жадань, і музика звучить хмільна й зухвала. Цю сукню я давно не одягала — прийди, коханий! Де троянди грань? Де хліб і вина наших святкувань? Де наших зустрічей сяйниста зала? Та чи зберіг в собі тонкий єдваб донині пахощі люботи й зваб,
1 ... 79 80 81 ... 224
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонети. Світовий сонет», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонети. Світовий сонет"