Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Легенди нескореної зими 📚 - Українською

Читати книгу - "Легенди нескореної зими"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Легенди нескореної зими" автора Сергій Ухачевський. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 81 82
Перейти на сторінку:
благодарочка.

— А я би водки йобнув, — враз завив Журналіст. — Після таких новин, що на голову не налазять, хочеться душу чимсь змазати.

Після поранення на Майдані він був трішки «не в собі», покинув роботу, постійно виїжджав на «бойові» і вже записався в якийсь добровольчий батальйон. З негативного: став запивати.

— Ти як у штопор зайдеш, хуй ми тебе побачимо до нових віників, — заржав Мишко. — Але по сто грам можна. Не більше.

— Я шо такий алкаш? — образився Журналіст.

— Так! — в один голос заявили всі.

— Блядь, — озвався із закутка Єнот, тітушка, котрий прибився до майданівців після подій 20 лютого. — А я ж за рульом… Машину кинути, чи що?..

— Шо ти, бля, пиздиш, бля нахуй! Мені воше нєззя пить, — хрипло обурився Бача. — Повезеш мене додому, бо я тут вопше слюнями вдавлюсь!

Не говорив за столом тільки Заумний. Йому було пофіг — куди, чого, коли. Він встав, підійшов до стійки і замовив випивку, перезирнувшись з Сергієм. Той завжди платив. Сергій зі згодою кивнув, мовляв, замовляй, що хочеш. Дід задоволено констатував, що з колишнього вічного днювального вийшов класний солдат. І головне — що з нього вивітрився комплекс провінційного «трудовика».

Невдовзі офіціант приніс замовлення і почав виставляти на стіл: тонко порізане морожене сало, часничок, чорний хліб, оселедець під цибулею, смажені карасики, картоплю із кропом, шматки масла, соління, мариновані гриби, деруни, вареники…

Бача облизнувся:

— Як бачу це ізобіліє, жити хочеться. Вже півроку тут сирий хуй без солі доїдаєш і послідні носки в хімчистку здаєш, а ви жируєте…

— Странний ти тіп, — підколов Сергій. — Учив Десанта жити… А сам не з Майдану? Автомат перед собою і пішов просити милостиню по офісах…

— Нє, ну ми ж європейці, — не погодився Заумний. — Хотя… як вспомню, як ми бомбили того екс-міністра…

— Тш-ш-ш-ш… — всі дружно засичали на нього, мов кубло змій.

Той похляпав себе долонею по губах, але продовжив думку:

— Зате тепер ми озброєні, екіпіровані та нормально воюємо… Є чим…

Коли в чарки була налита горілка, командир виголосив тост:

— Дасть Бог упіймаємо парочку кацапських майорів з полковниками, сразу обміняємо їх на наших пацанов, шо зараз в плєну. А як не обміняємо, то просто їх йобнемо. Цього разу ні жаліть, ні здавать контрікам, которі їх отпускають за долю малую, не будемо. Іловайск я їм не прощу. Підарам…

Сергій зі згодою покивав, закинув голову, щоб влити у себе горілку і… І побачив у вікні передвиборчий плакат з мордою Єгора. Він закликав усіх українців цінувати європейські цінності, пам’ятати про героїв Майдану і АТО та впевнено йти до перемоги. Сергій мало не захлинувся спиртним, але випив, відкашлявся і відставив чарку. Бойовий настрій, що був сьогодні перед від’їздом на фронт, куди й зник. Він спохмурнів, задумався і враз ніби прозрів. Щось в Україні відбувалося не те…

Завтра, можливо, будуть бої… Багато хто з них може загинути… Усі це розуміли, усі свідомо йшли на це. Поруч з ним сиділи справжні герої, котрі ставляться зі зневагою до смерті та з любов’ю до своєї землі, Батьківщини, котру будуть завтра захищати зі зброєю в руках. Він зараз не бачив у них на обличчях ні страху, ні хвилювань, ні сумнівів. Цей обов’язок жив у них як впаяний, дарований Богом, всмоктаний з молоком матері, наповнений повітрям, яким вони дихали, водою, яку вони пили… І зараз вони сидять за цим столом, такі різні, з різними життєвими історіями, з різними поглядами на життя, різними статурами, достатком, у різних формах армій світу… випивають, сміються, смакують такими простими стравами, як делікатесами; говорять і навіть радіють через те, що завтра знову будуть у бою. І він запитав їх, обвівши поглядом:

— Пацани, а для чого нам це все? Той Майдан, а тепер — війна?

Добровольці стихли, помовчали. Тут можна було багато чого сказати, але не завжди знаходилися слова. Знайшлись вони у Бачі. Він відставив чарку з соком і сказав:

— Потому шо нам по-другому нельзя. Потому шо у нас є честь. Говорить про це можна довго… Але які ми не єсть, зі своїми недостатками і необразованостю… ми хочемо жити по правді. Не по-європейському, то всьо фігня… Ми стояли на Майдані і не скорилися, щоб жити по правді. Щоб ворья не було у власті… І за це ми будемо воювать. І перемагать. По-другому ми не вміємо.

Примітки

1

Так називали Європу пропагандони з Раша TV, а за ними — і противники євроінтеграції України.

2

На той момент цю частину аеропорту відводили під вантажний термінал, як не рентабельний, але «злі язики» подейкували, що насправді його готували під «приватизацію» для Саші Януковича. Вже у 2014 році, після Революції, він знову «став рентабельним» і запрацював за призначенням.

3

Відслюнявити (жарг.) — тобто «відрахувати», слово походить від звички торгашів плювати на пальці при перерахунку купюр.

4

Від скорочення: «у.о.», «у.е.» — «умовна одиниця» або «условная единица», що тут означає долари США (жарг.).

5

На той момент зниклими вважалось приблизно 36 осіб, а станом на 16.08.16 — 27 осіб (джерело — http://euromaidansos.org/uk/znykli).

6

Одне з багатьох прізвиськ, яким називали в Україні Януковоща, тобто Януковича.

7

Так називали беркутню через шоломи із прозорими забралами, які вони носили при розгоні Майдану.

8

Військовослужбовці внутрішніх військ, скорочено — ВВ.

9

Червона зона — тюрма, де правив «мусорський закон» (тобто беззаконня), із жорстким ставленням до в’язнів.

10

Бур — «барак усиленного режима».

11

Барикада на Інститутській біля виходу з метро «Хрещатик», деколи її називали «Десятою».

12

Часто вихідці з одного міста або району на Майдані трималися разом, тому їм чіпляли загальне прізвисько за місцем проживання, а також кожному індивідуально, наприклад, «Вовка здолбунівський», «Женька христинівський».

13

Від пуштунського «бачá» — хлопець. Так звертаються один до одного «афганці».

14

Інсургент — від латинського insurgent (повстанець).

15

Армійський сленг — так в армії називали бійців, котрі часто через «недоліки на службі» або через знущання командирів ішли в наряд

1 ... 81 82
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Легенди нескореної зими», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Легенди нескореної зими"