Читати книгу - "Мед для Ворона, Селена Рейні"

– Я не телефонував, – відповів, ставлячи на стіл пакет.

– Але ти приїхав…, – безрадісно проказала.

– Так, – зітхнув. – Подумав, що чим швидше ми забудемося про те, що відбулося вчора, – чи правильніше сказати, чого не відбулося, – і повернемося до нормального спілкування, тим краще для нас обох.

– Мабуть, ти правий, – тихо проказала.

Кофта досі висіла на одній руці й чоловік придушив у собі бажання підійти до дівчини та легко торкаючись пальцями оголених плечей, допомогти їй одягнутися.

– Що у пакеті? – запитала.

– Ягоди. Полуниці я не купував, – сказав і відразу пошкодував, бо Софія зніяковіла.

– Дякую. Я планувала прогулятися. Але якщо ти хочеш…

– Я хочу прогулятися.

Все інше, чого він хоче зараз, та й взагалі хотітиме потім, було неважливо.

Софія, досі не піднімаючи до нього очей, кивнула. Разом вони вийшли з дому і звернули в сторону маленького парку.

– Щодо фото, – почала вона. – Навряд щось вийде. Але у мене є інша ідея. Щоправда, на її реалізацію потрібно більше часу.

– Гаразд.

Що ж, подарує батькам на річницю путівку в санаторій.

– Як відбувається підготовка до відкриття нового ресторану?

– Метушливо.

І Ворон почав довгу тираду про те, як складно підготуватися до відкриття: відомі гості, журналісти, колеги. В перший день буде повний аврал. Денис все говорив і говорив. Коли вони вдруге обходили ставок, він уважно подивився на дівчину, намагаючись зрозуміти, наскільки цікаво їй. Але Софія слухала його уважно і часто ставила дуже доречні запитання.

– А найгірше те, – зізнався, – що всі ті, хто прийде на церемонію перерізання червоної стрічки, навряд ще колись завітають до цього закладу.

– Чому ж ти не запрошуєш на відкриття своїх потенційних клієнтів? – здивувала його питанням.

– Не знаю… Якось не прийнято так. Потрібно, щоб було гучно і з блиском. Та й де мені знайти потенційних клієнтів? Жодна компанія не надає таких ексклюзивних даних.

– Сам знайди.

– Як?

– Ну, найпростіше – це підняти звіти за минулі роки. Подивись, хто відзначав свій день народження у першому «Арго». Є ймовірність, що той хто збирав навколо себе родину чи друзів на тридцятиріччя, відзначатиме і тридцять п’ять років.

– Логічно, – задумався Денис.

– Попроси у весільних салонах контакти наречених, – продовжила. – Не тих, у яких розпис наступного тижня, а тих, хто збирається одружитися через кілька місяців і ймовірно ще не замовив заклад для святкування. А ще можна запитати у фотографів, які проводили фотосесію вагітним. Майбутні батьки теж шукають пристойний заклад для хрестин. До того ж варто запросити власників компаній, які практикують святкування дня фірми. А раптом у якоїсь компанії накльовується корпоратив найближчим часом?

– Це вперше я дуже шкодую про те, що ти талановитий ілюстратор, бо з тебе вийшов би першокласний піар-менеджер!

Дівчина розсміялася.

– Не спілкуйся з іншими власниками ресторанів! – зараз він сам не розумів, жартує чи говорить серйозно.

– Не буду, – пообіцяла.

– Ти хочеш прийти на відкриття? – запитав, хоча і не збирався цього робити.

– Після того, що ти мені розповів? Ні, дякую, – скривилася.

Денис її розумів. Він і сам би не пішов, якби була така змога.

Вони пройшли ще два круги розмовляючи про відкриття, а тоді звернули до її дому. Вечір видався прохолодним і Софія, аби зігрітися, обійняла себе за плечі. Денис стиснув пальці у кулаки. Було б так просто покласти руку їй на талію, притягнути ближче до свого боку, зігріти її власним тілом.

Так, це було б просто. От тільки проблема полягала в тому, що йому цього було б мало.

Він довів її до хвіртки й спинився.

– Наступні кілька днів я буду зайнятий. Але ти можеш дзвонити мені у будь-який час.

– Гаразд. Дякую, що прогулявся зі мною. Добраніч, – сказала мило усміхнувшись і пішла до будинку.

– Софіє, – окликнув її.

– Що? – обернулася.

– Про вчорашнє, – з її обличчя повільно сповзла усмішка. – Ти цього не зрозуміла, бо не маєш досвіду. Але між нами завжди буде сексуальна напруга, – аж надто добре нам було разом. І якщо твоє ставлення до інтиму зміниться, коли ти зрозумієш, що секс схожий на фізичне тренування з феєричним закінченням, – пам’ятай, що я поряд.

– Я пам’ятатиму, – пробубоніла.

Денис кивнув і направився до машини. Вже заводячи мотор чоловік зізнався собі: він не припинить добиватися прихильності Софії. Залишалося лише надіятися на те, що Софія буде достатньо сильною, щоб давати йому відсіч.

Бо щось зсередини підказувало йому, що саме в їхньому випадку секс все ускладнить.