Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Саламандра (збірник) 📚 - Українською

Читати книгу - "Саламандра (збірник)"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Саламандра (збірник)" автора Стефан Грабінський. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 80 81 82 ... 90
Перейти на сторінку:
прошепотів:

– Дякую вам.

Гість протягнув йому руку.

– Прощайте!

Вони мовчки потиснули одне одному руки. У наступну мить ми з Анджеєм залишилися одні. Мій товариш, задумливий і сумний, нервово ходив по кімнаті; тінь болю осів на його зазвичай ясне олімпійське чоло.

Намагаючись все обернути жартома, я зважився на легковажне зауваження:

– То якийсь вар’ят.

Андрій подивився на мене поважно, майже суворо. Я зніяковів і замовк.

Закляття чотирьох

Ми застали Ястроня у тій самій позиції, що й тиждень тому; лише його щоки запалися ще глибше, а тіло й зовсім уподібнилося сухому дереву.

Я запалив три лампи на оливі, і м’яке світло залило приміщення. Вєруш розпакував торбу, яку принесли ми до підземної криївки, і ми почали виймати магічне приладдя і розставляти на паках вздовж стін. Анджей передав мені срібне кадило і доручив наповнити його сумішшю лавра, солі і живиці. Сам вдягнуся у червоний балахон, стягнутий в талії сталевим поясом, защіпнув понад ліктем залізні пряжки і вклав на голову вінець з рути і лавра.

Я розкурив кадило. Анджей помахав ним на всі чотири сторони світу.

– Хай підкоряться тобі еони Малкута, Ґебураха і Хеседа, – шепотів він сакраментальні слова ритуалу. У клубах тліючої живиці фігура мага здавалася вищою за людський зріст і мовби плила у повітрі. – Міхаель, Ґабріель, Рафаель, Анаель!

Він поклав кадило, і суриком, розпущеним з вугіллям, накреслив на землі широке червоне коло. У чотирьох пунктах кола, що відповідали сторонам світу, з’явилися зображення: кажан з написом Berkaіal; людський череп з девізом Amasarac; бичачі роги з таємничим виразом Asaradec і котяча голова в знаку Akіbeec. Потім Анджей вписав у коло кабалістичний трикутник, на вершині якого встановив високу мідну триногу з посудиною у формі вази. В центрі кола став вівтар з мушлею на кадінням.

– Приготування закінчені, – сказав він, ставши у коло. – Встань тут за мною, справа, і що б ти не побачив, не рухайся з місця! Тобі не можна ні на крок виходити за лінію чорнокола! Якщо необачно переступиш коло, я не ручаюся за наслідки.

Я зайняв указане місце.

На мить запанувала тиша. Вєруш стояв нерухомо посередині між вівтарем і триногою, горизонтально витягнувши руки і заплющивши очі, зосередився на молитві. Тьмяне світло ламп падало на його худе аскетичне обличчя, ковзало по камінцях пекторалі на грудях, переливаючись в семи металах магічної гексаґраму. А в півтіні ніші на причі застигло тіло людини – дивне тіло-загадка.

Раптом Анджей стрепенувся. Опустивши руку, прикрашену аметистовим перснем, в шкіряний мішечок на поясу, витягнув пучку кадіння, кинув його на жарини, тліючі в мушлі вівтаря. Бухнуло полум’я, злетів дим; в повітрі запахли миро і вербена. Маг узяв чашу з розтертими травами і почав сипати їх у вазу на тринозі. Заклубочився густий сіро-жовтий дим і став згущуватися під стелею; я вловив запах цикути, шальвії і мандрагори.

Андрій узяв лівою рукою стилет, водночас правицею підтримуючи пантакль полум’яного пентаґраму, символу влади над стихіями.

– Мертва голово! – голосно промовив Анджей, спрямовуючи два кінці п’ятикутної зірки на триногу. – Господь наказує тобі через живого і посвяченого змія!..

Херувиме! Господь наказує тобі через Адама-Йотхавага!

Орле блудний! Господь наказує тобі через крила Бика!..

Змію! Господь наказує тобі в знаку тетраґраму через ангела і лева!

Міхаелю! Габріелю! Рафаелю! Анаелю! Хай сплине волога через дух Елоіма! Хай триває суша землі через Адама-Йотхавага! Хай буде прозорою далечінь небес через Ягве-Зебаота! Хай буде суд через вогонь потугою Міхаеля!

Маг замовк і уважно розглядав клуби диму під стелею. Вони ліниво піднімалися подвійною колоною з вівтаря і триноги та зливалися під склепінням дугою. Вєруш сховав стилет за пояс і, узявши чашу з водою, тризуб Парацельса, орлине перо і шпагу, закінчив формулу закляття:

– Ангеле з мертвими очима, послухай мене або відплинь з цією святою водою!

Змію рухливий, повзи до моїх ніг або хай покарає тебе святий вогонь, і тоді випаруйся разом з пахощами, якими я каджу!

Орле спутаний, підкорися моєму знаку або відступи перед цим подмухом!

Крилатий Бику, працюй або повернися на землю, якщо не хочеш, щоб я пронизав тебе шпагою!..

Нехай повернеться вода до води; нехай горить вогонь, вирує повітря, нехай ляже земля на землю силою пентаґраму і в ім’я тетраґраму, вписаного в центр променистого хреста!..

Дими здригнулися, заколихалися і склубочились. З аркади виникла прозора, мов тюль, куртина і опустилася вниз, відокремивши нішу від підземелля. За першою пішла друга, третя, четверта. Стрічками перевилися вони разом і утворили густу молочно-білу запону, за якою зникла ніша з лежанкою і чоловіком, що спав.

Маг дмухнув на поверхню води в чаші, всипав дві пучки солі і, зануривши в розчин пучок з гілок ясена, барвінку і шавлії, окропив ними вівтар, шепочучи ритуальні слова:

– Хай віддаляться від цієї солі витвори стихії, щоб стала вона сіллю небесною і врятувала душі наші і тіла наші від всякого пороку і гнилі, надії нашій крила дала для лету.

Потім, витрусивши з кадила залишки попелу, вимовив слова закляття:

– Хай повернеться прах цей в джерела живої води і запліднить собою землю, щоб провела древо життя.

Він опустив копистку з яспису у посудину і помішав. Коли сіль і попіл у воді з’єдналися, з вуст його прозвучав наказ:

– У солі вічної мудрості, у воді відродження і в попелі, що народжують нову землю, хай стане все в ім’я Габріеля, Рафаеля та Уріеля!

Тепер Вєруш мовчки вдивлявся в димову завісу. Під нею пробігали хвилі, викликані силою його погляду. І тоді, зробивши знамення чашею, він голосно гукнув:

– Заклинаю тебе, креатуро води, щоб стала мені дзеркалом Бога живого в справах його, джерелом життя і омовінням від гріхів! Амінь!

Духу морить, страшний владико вод, ти, хто володіє ключами небесної милості, володарю потопів і злив весняних, вартовий джерел і фонтанів, закликаю тебе!..

У димовій завісі замерехтіло: однорідна сіро-біла стіна розшарувалася, розпалася і утворила контур людино-звіра. Похитуючи величезною головою в морських водоростях, він упився ненависним поглядом в заклинача.

– Чого хочеш від мене?

– Якщо ти або хтось із підвладних тобі мешканців вод, спраглих набрати видимих форм, скористався сном цієї людини і привласнив собі його тіло астральне, наказую в ім’я пентаґраму повернути йому її негайно!

На обличчя примари заграла лиховісна посмішка. Він скоса глянув у бік ніші, вдарив кілька разів ластовидним хвостом по череві і розплився в туманності диму.

– Отже це не вони, – сказав Анджей, поглянувши на мене. – Перейдемо до їхніх вогненних антагоністів!

І підкинувши в чашу триноги живицю, камфору і сірку, він тричі гукнув:

– Джин! Самаель! Анаель!

І зробивши знамення тризубцем

1 ... 80 81 82 ... 90
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Саламандра (збірник)», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Саламандра (збірник)"