Читати книгу - "Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький"

18 жовтня 1918 року зібралась у Львові Українська Констианта в складі українських членів австрійської палати послів і палати панів, галицького і буковинського соймів та по три делегати від кожної української політичної партії Галичини і Буковини. Вона визнала себе Українською Національною Радою і 19 жовтня проголосила резолюції, на основі яких українську етнографічну територію в Австро-Угорщині уконституовано як українську державу в складі австрійської федерації. Не входячи на цьому місці в політичну оцінку тих резолюцій, треба ствердити факт, що значна частина українського громадянства, а зокрема українська студентська молодь, українські соціялісти та Українські Січові Стрільці зайняли до них опозиційне становище. Вони вимагали негайного засадничого проголошення з'єднанни всіх українських земель в одну державу, самостійну Українську Республіку та зірвання державного зв'язку з Австро-Угорською монархією.[162]

Український політичний провід не був приготований на розвал Австрії, переговорював з віденським урядом, та вірив ще в можливість перетворення Австрії в федерацію національних держав, як це заповів у своїм маніфесті з 16 жовтня цісар Карло.

24 жовтня 1918 р. відбулися в Чернівцях збори старшин Легіону УСС, на яких обговорено тодішнє положення Австрії і зв'язану з тим нашу політичну ситуацію. Збори ті зареагували на львівську конституанту і одобрили опозиційне становище меншости конституанти. Прийнято резолюції, в яких проголошено, що безпосередньою метою наших національних змагань є соборна, вільна, самостійна Українська Республіка.

На тих же зборах доручено сот. Д.Вітовському від'їхатй до Львова, як відпоручникові УСС в Українськім Генеральнім Військовім Комісаріяті та в Українській Національній Раді. Сот. Вітовський мав давати УСС потрібні інструкції і накази. Так найшовся сот. Д.Вітовський, після деяких труднощів, в пору у Львові.

Збори відбулися в тайні перед архикн. Вільгельмом, бо старшини УСС не довіряли йому, як австрійському архикнязеві та близькому родичеві цісаря, і не можна було знати напевно, як він віднесеться до нових подій.

Вкінці затверджено давнішу постанову старшинського корпусу УСС змінити команду Легіону УСС та призначено сот. О.Букшованого на команданта всіх формацій УСС.[163]

Українське Січове Стрілецтво постановою своїх старшин зірвало в той спосіб остаточно усякі зв'язки з Австрією, узнало себе громадянами і військом соборної і самостійної Української Республіки, визначило власну, українську команду Легіону УСС, та віддало себе до розпорядимости Українського Генерального Військового Комісаріяту у Львові.

Сот. Д.Вітовський, як вище вже сказано, прибув до Львова 29 жовтня і перебрав керму УГВКомісаріяту та провід акції революційного перевороту у Львові і на провінції. Політичний провід, зокрема віденська делегація УНРади та дехто із старшин дораджувади виждати ще якийсь час із активним виступом. Вітовський відкинув рішуче поради відложити переворот і назначив час збройного виступу українських військових сил у Львові на год. 4 ранку 1-го листопада. УГВКомісаріят перейменував себе на «Українську Генеральну Команду», яка була першим штабом Української Галицької Армії. В її склад ввійшли: сот. УСС. Д.Вітовський, отам. УСС С.Горук, пор. УСС Б.Гнатевич, пор. І.Бубела, пор. УСС І.Цьокан, чот. Іванчук і підхор. УСС Д.Паліїв.

УГКоманда на чолі з сот. Д.Вітовським уложила плян зайняття Львова, який точно виконано 1 листопада в означенім часі. Акцією перевороту на провінції керував з рамени УГКоманди пхор. Д.Паліїв, і вона також закінчилася повним успіхом.

Незважаючи на своє ізольоване положення та далеке віддалення від Львова, УССтрільці, завдяки рішальній участі в УГКоманді на чолі з сот. Д.Вітовським, разом з іншими провідними старшинами українцями, стали передовими виконавцями української листопадової революції в Галичині та творцями української державности на західньо-українських землях.

Листопадовий зрив та викликана ним боротьба за Львів були в великій мірі духовим і збройним ділом УССтрілецтва.

Першого листопада 1918 р. надійшла та історична хвилина, яку Вітовський передбачував в Стрию в 1914 р., і в листопаді 1916 р. після ганебного цісарського патенту, і в травні 1917 року в Пісочній, коли УССтрілецтво рішило розформувати Легіон УСС.

Деякі публіцисти й історики вважають Листопадовий Зрив головним політичним і бойовим досягненням УССтрілецтва. Вони переносять увесь тягар історичного значення формації УСС – на листопадові події, вслід за чим навіть дещо перебільшують фактичну ролю УСС в боротьбі за Львів. Вони недоцінюють значення чотирирічної збройної боротьби УСС від 1914 до 1918 р. проти російського імперіялізму та забувають про ідеологічні засновки довоєнного стрілецького руху та УССтрілецтва під час війни, а саме, про його засадниче спрямування проти Московщини, на здобуття політичної незалежности всього українського народу.

Вже першого листопада почали поляки збройний спротив у Львові та в наступних днях продовжали і поширювали його. Українські сили у Львові були заслабі. Відсутність УССтрільців в перших трьох днях боротьби за Львів була вирішальною для дальшого її висліду.

Щойно третього листопада прибув під Львів перший транспорт УСС з Чернівець в силі 800 людей, під проводом нового команданта УСС сот. О.Букшованого. На вулицях Львова йшли вже завзяті бої з поляками. Дня 4-го листопада прибула під Львів решта Легіону. Після кривавих дводенних вуличних боїв, в яких брали участь усі сотні УСС, прочищено багато вулиць, зайнятих ворогом, та здобуто або зайнято важні будинки, що становили потім основні заборола бойової лінії, яка ділила Львів на дві частини.

Такими заборолами, коло яких ведено бої, і які обсадиди й боронили УСС, були: Цитаделя, Оссолінеум, касарні Фердинанда, будинок