Читати книгу - "На шляху до твого серця, Вікторія Хартманн (viktoria hartmann)"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Це все так дивно.
***
— Проходьте, любі, — промовляє мама, щойно відчиняє двері в квартиру.
Моя сім'я жила у 4 кімнатній квартирі. Окрім батьків тут жив мій молодший брат Олександр. Батьки вибрали йому українське ім'я, але в більшості зверталися до нього, як до Алекса.
— Привіт, — промовляє брат, виходячи в коридор.
— Привіт, — посміхаюся, обіймаючи його. — Як поживаєш? Дівчину вже знайшов собі?
— Не починай, — хмуриться брат і відходить.
Ми з батьками сміємося і роззуваємося. Тато бере мою валізу, Даніель свою, і ми прямуємо до моєї кімнати.
— Облаштовуйтесь, — промовляє мій батько, щойно відчиняє двері кімнати. — Ми з твоєю мамою будемо готувати обід.
— Гаразд. Дякую, тату.
Щойно тато зачиняє двері, я зітхаю і дивлюся в бік Даніеля.
— Що?
— Я тебе не розумію, — відповідаю. — Що з тобою коїться?
— Зі мною все гаразд.
— Тоді навіщо все це? Навіщо ти мені допомагаєш? Навіщо піклуєшся, якщо ми не разом?
Він зітхає і сідає на стілець, що знаходиться біля письмового столу.
— Я відчуваю, що винен, — відповідає хлопець тихим голосом. — Дуже винен перед тобою.
Сумним поглядом дивлюся на Даніеля і сідаю на ліжко.
Що нам, в біса, робити?
Після смачного маминого обіду та сотні розмов на тему нашого із Даніелем життя ми повертаємося в мою кімнату. Я дуже стомлена, тому що на відміну від Даніеля майже не спала в літаку.
Я абсолютно спокійно лягаю в ліжко, не замислюючись про те, що Даніелю може бути не комфортно зі мною.
Ми стільки разів спали разом, то що станеться зараз? Що змінилося?
Я чекаю, що він щось скаже, але хлопець мовчки лягає на інший бік ліжка.
Так ми і провели всю ніч у мовчанні.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На шляху до твого серця, Вікторія Хартманн (viktoria hartmann)», після закриття браузера.