Читати книгу - "Раб. Книга 1. Чужий біль, Нідейла Нельте"

Знову в моє ліжко ломиться, кобель, роблю вигляд, начебто не розумію натяків. Водить руками по талії – зараз сіпатися почну. Намагається притягнути до себе, намагаюся не піддатися, ще трохи, виродок, і влаштую скандал, що ти приставав! Тут за це можуть навіть аристократу добре засвітити, тільки от не хочеться ні з ким стосунки псувати. Матуся твоя он яка акула.

Ланцюжок раптом напружується, дивлюся на Антера – зуби стиснуті, тіло напружене, зіниці величезні, не утримується, стогне, похитується... Ах ти скотина, поки я з ним тихо боролася, він рукою до мого пульта дістався!

Відскакую, ледь стримуюсь, щоб не дати по морді. Погань.

Антер важко дихає, Селій починає вибачатися:

– Прости, я випадково зачепив, не помітив... Який я незграбний...

Окидаю його поглядом, відвертаюсь. Кидається до мене:

– Ну Ямаліто... вибач... Давай ще потанцюймо!